Словник Української Мови
1. У лінгвістиці — слова, що мають спільне походження та схожу форму в різних мовах через те, що походять від одного й того ж слова в прамові (наприклад, українське “ніч”, англійське “night”, німецьке “Nacht”).
2. У праві — родичі з боку дружини або чоловіка (на відміну від кровних родичів — агнатів).
1. У лінгвістиці — слово, що має спільне походження з іншим словом в одній чи кількох мовах через їхній генетичний зв’язок, але не є запозиченням; споріднене слово (наприклад, українське “ніч”, англійське “night” і німецьке “Nacht” є когнатами, походячи від спільного індоєвропейського кореня).
2. У праві — родич, що походить від спільного предка, але не по прямій лінії; споріднена особа (наприклад, двоюрідний брат, дядько).
1. Збільшити кількість чогось, приєднавши щось до вже наявного; додати.
2. Покласти, насипати, налити тощо додатково до чогось, що вже є (переважно про їжу, напої).
3. Розширити, доповнити щось новими елементами, деталями або відомостями.
4. (у математиці) Виконати дію додавання.
когеруватися — бути пов’язаним, узгодженим, гармонійно поєднуватися з чимось; перебувати у взаємній відповідності, утворюючи цілісність.
1. Який існував або відбувався до відкриття атомної енергії, до створення атомної зброї та початку атомної ери.
2. Який стосується періоду в історії, науці або техніці, коли атомна енергія ще не була освоєна та застосована.
1. (у фізиці) Перебувати в стані когерентності, коли хвилі мають узгоджені фази коливань, що дозволяє їм інтерферувати.
2. (переносно, книжн.) Бути логічно пов’язаним, узгодженим; гармонійно поєднуватися, утворювати єдине ціле.
1. Музичний термін, що позначає мінорний лад, у якому тонікою є звук “до”, а в натуральному вигляді лад містить три бемолі при ключі (сі-, мі- та ля-бемоль).
2. Властивий цьому ладу або створений у ньому (про музичний твір, акорд, тональність).
когерування — у фізиці: явище узгодженого випромінювання електромагнітних хвиль квантовими системами, що призводить до посилення світла та формування вузького пучка (наприклад, у лазерах).
когерування — у техніці зв’язку: метод прийому сигналів, при якому для детектування використовується опорний сигнал, синхронний і синфазний з прийнятим, що дозволяє покращити розпізнавання корисного сигналу на тлі шумів.
1. Музичний термін, що позначає лад, побудований на основі мажорного звукоряду з тонікою “до”, який не має ключових знаків (дієзів чи бемолів) при ключі.
2. Властивий такому ладу або створений у цьому ладі (про музичний твір, мелодію, акорд тощо).
Когерер — історичний пристрій у радіотехніці, що складався зі скляної трубки, заповненої металевими тирсою або дрібними спіральками, і використовувався як детектор (чутливий елемент) для реєстрації радіохвиль у ранніх радіоприймачах.
Когерер — загальна назва пристроїв, принцип дії яких заснований на зміні електричного опору (когеренції) під впливом електромагнітного випромінювання, що застосовувалися на початковому етапі розвитку бездротового зв’язку.