Словник Української Мови
Кокімбіт — власна назва села в Австралії, розташованого в штаті Західна Австралія, за 31 кілометр на південний схід від міста Перт.
Кокімбіт — власна назва невеликого метеоритного кратера на планеті Марс, названого на честь однойменного австралійського села.
1. (про особу) Такий, що довіряє іншим людям, не має підстав для підозр чи недовір’я; відкритий, щирий.
2. (про стосунки, атмосферу) Заснований на взаємній довірі, відвертості; відкритий.
Кокільниця — жіноча особа, яка працює на кокільному виробництві (виготовленні чавуну в кокілях — металевих формах).
Кокільниця — жінка, яка обслуговує кокіль — металеву ливарну форму для отримання виливків.
1. До самого верху, до країв, повністю (про наповнення посудини, ємності тощо).
2. До найвищої точки, до верхнього краю чогось (про просторове розташування).
1. Спеціальна металева форма для лиття виробів з кольорових металів (переважно з алюмінію), що складається з двох або більше частин і забезпечує високу точність відливання та якість поверхні деталі.
2. Робітник ливарного виробництва, фахівець з виготовлення або роботи на кокілях.
1. (техн.) Який стосується кокілю — металевої ливарної форми для виливки виробів із кольорових металів та сплавів; призначений для кокільного лиття.
2. (техн.) Виготовлений, одержаний за допомогою кокілю (про виливки, деталі).
1. Довести обертання до певного моменту або стану; докрутити щось до кінця, часто з зусиллям або наполегливістю.
2. (Розм.) Дійти до якогось місця, стану або результату тривалими, часто виснажливими діями або обходом перешкод; докопатися, дібратися.
3. (Перен., розм.) Набриднути комусь своїми постійними проханнями, уточненнями або присутністю; допекти.
1. (техн.) Металова форма для виливки металевих виробів, що швидко охолоджує розплавлений метал, забезпечуючи його кристалізацію; застосовується в кокільному литті.
2. (іхт.) Рідкісна назва невеликої прісноводної риби родини коропових, що мешкає в басейні Дунаю; гольян європейський (Phoxinus phoxinus).
1. Довести обертання чогось до певного стану або моменту, завершити вертіння.
2. (переносно) Довести якусь тривалу, часто одноманітну або виснажливу дію до кінця, часто з відтінком докору або зневаги.
1. Стосовний до міста Кокчетав (нині Кокшетау), пов’язаний із ним.
2. Стосовний до Кокчетавської області Казахської РСР, що існувала в 1944–1997 роках, або до однойменної адміністративної одиниці сучасного Казахстану, пов’язаний із нею.