1. Пов’язаний із колабораціонізмом, тобто співпрацею з ворогом (окупаційною владою) у шкоду своїй державі чи народу.
2. Характерний для колабораціоніста або колабораціоністів; такий, що виражає підтримку окупанта.
-
колабораціоністка
Жінка, яка під час війни або окупації співпрацює з ворогом, загарбником або окупаційною владою у шкоду своїй державі та народу.
Особа жіночої статі, що бере участь у спільній роботі, проєкті або діяльності (нейтральне значення, менш поширене в сучасному вжитку).
-
довершити
1. Завершити щось, надати чомусь остаточного вигляду, довести до кінця; закінчити.
2. Додати останню, завершальну деталь, рису до чогось; увінчати.
-
колабораціоніст
Особа, яка співпрацює з ворогом, окупаційною владою або ворожою державою, діючи на шкоду своїй країні, народу або законному уряду, особливо під час війни.
-
довершений
1. Такий, що має ознаки довершеності; який досяг найвищого ступеня розвитку, найкращого стану; ідеальний, досконалий.
2. (У граматиці) Про дієслово: такий, що виражає дію, обмежену в часі, що має внутрішню межу, результат або завершеність.
-
колабораціонізм
Свідома співпраця з окупаційною владою ворога, спрямована проти державного суверенітету та національних інтересів своєї країни, особливо під час війни.
Політична, економічна або адміністративна діяльність на користь держави-агресора, що часто супроводжується запереченням права на існування власної держави та її інституцій.
-
доверчуватися
1. (до чого) Розмовне. Докручувати, довертати щось до кінця, до потрібного положення або стану.
2. (до кого, чого) Розмовне. Набридати комусь, приставати з чимось, наздоганяти когось.
-
кола
1. Назва річки в Західній Африці, що протікає територією Гвінеї, Сьєрра-Леоне та Ліберії та впадає в Атлантичний океан.
2. Назва невеликого міста в Індії, штат Західна Бенгалія, передмістя Калькутти.
3. Назва села в Україні, у складі Бориспільської міської громади Бориспільського району Київської області.
4. (у значенні загального терміну) У системі класифікації живих організмів — одна з основних таксономічних категорій (рангів), що об’єднує близькі родини; відповідає латинському терміну ordo.
-
кол
1. Загострений з одного кінця дерев’яний або металевий стрижень, палиця, що забивається в землю для кріплення чогось, позначення меж тощо.
2. Старовинна назва одиниці вимірювання відстані, що дорівнює приблизно 1,4 км (використовувалася в Україні до впровадження метричної системи).
3. У геометрії: інша назва для прямих паличок, які використовуються для побудови креслень на площині (наприклад, кілочки для креслення кіл).
-
доверчувати
1. (спец.) Надавати чому-небудь обертового руху, обертати до певного стану або положення; докручувати.
2. (перен., розм.) Доводити до кінця, завершувати щось, часто поспішно або формально.