1. Завершити щось, надати чомусь остаточного вигляду, довести до кінця; закінчити.
2. Додати останню, завершальну деталь, рису до чогось; увінчати.
Словник Української Мови
Буква
1. Завершити щось, надати чомусь остаточного вигляду, довести до кінця; закінчити.
2. Додати останню, завершальну деталь, рису до чогось; увінчати.
Приклад 1:
Це були маленькі шедеври, та Григорій Порфирович скрушно хитав головою — адже крім цих перекладацьких «іграшок» перед Лукашем стояв обов’язок довершити розпочате, а сил і волі бракує: щось зламалося в цьому делікатному творчому механізмі, підточеному несвободою. Зате ніколи не покидало Лукаша його незрадне чуття гумору — як захисна реакція на світ абсурдів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Однак Єгипет, на військову допомогу якого розраховував іудейський цар, не наважився виступити проти Вавилону — й ніщо не завадило Навуходоносору II довершити акт трагедії. Вавилонські війська взяли Єрусалим у залізні лещата блокади й ледве не виморили його оборонців голодом.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Адже ж мені й зараз сидіти поміж цими двома братами — то вже щастя… А тут, щоб довершити щастя, іще й третій брат сидить напроти нас… Чого ви, Fräulein Ernestine, так недовірливо хитаєте головою? Гувернантка зневажливо скривила губи, комічно ніби звисока обдивилась всіх трьох братів Шмідтів і ще зневажливіш вимовила: — Ой, зазнала я на своїй шкурі того щастя!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”