Словник Української Мови
1. Довести процес квашення до кінця, завершити квашення продукту.
2. Додати ще чогось для інтенсифікації процесу квашення або для покращення смаку.
3. Переносно: посилити, зробити більш гострим, виразним якусь неприємну ситуацію, почуття (наприклад, образу, роздратування).
1. Який має коліна, згини або складки, що нагадують коліна; зігнутий під кутом, як коліно.
2. (техн.) Про вал або вісь: що має один або кілька згинів, вигинів під кутом (наприклад, колінчастий вал двигуна).
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “коліно” — невелике коліно, колінце дитини.
2. Технічний термін: коротка трубка або патрубок, з’єднаний з іншою трубою під кутом, звичайно для зміни напрямку трубопроводу (наприклад, колінце димоходу).
3. У ботаніці: вузол на стеблі рослини, звідки відходять листок, брунька або пагін.
4. У тексті, музиці або розмові: окрема, відносно завершена частина, етап, ланка чогось.
1. Дістатися, дістатися якогось місця, пересуваючись коченням або обертанням; доїхати, скотившись.
2. (переносно, розмовне) Дійти до якогось (зазвичай небажаного) стану, результату внаслідок певних дій або поведінки; довести себе до чогось.
1. Ритуальна дія, при якій людина стає на коліна, часто з нахилом тулуба, як вияв поваги, покори, благання або поклоніння перед божеством, святинею або вищою особою.
2. Переносно — глибоке шанування, підпорядкування чи залицяння до когось, що супроводжується втратою власної гідності.
1. Доводити коченням до певного місця або стану; допихати щось, що котиться, до кінцевої точки.
2. Розмовне. Доводити когось до певного, зазвичай негативного, стану (сильного втомлення, роздратування тощо) тривалими діями або вимогами.
1. Який перебуває в позі колінопреклоніння, тобто стоїть на колінах, зазвичай як знак благання, молитви, поваги або покори.
2. Переносно: покірний, смиренний, що благанно визнає чиюсь владу або перевагу.
1. Дійти до певного стану або місця, котившись або обертаючись; дотягтися кудись, перекочуючись.
2. (переносне значення) Дійти до якогось (зазвичай небажаного) стану внаслідок тривалих, набридливих дій або занудливих розмов; набриднути своїми проханнями, скаргами або докорами до того, що викликало певну реакцію (часто негативну).
1. Суглоб, що з’єднує стегно з гомілкою, а також область навколо цього суглоба.
2. Місце згину на чому-небудь; частина предмета, що нагадує за формою зігнуте коліно (людини).
3. Розмовна назва покоління в роді, а також гілки роду, що походить від одного предка.
4. У музиці: частина, розділ у фузі.
5. У техніці: коротка труба, зігнута під кутом, для з’єднання двох частин трубопроводу, що розходяться.
6. У географії: різкий вигин, поворот (річки, дороги тощо).
1. Довести катання до певного місця або стану; дотягти щось коченням.
2. (переносно, розмовне) Довести до небажаного стану тривалим впливом, набриданням або надмірною опікою.