Древослів

Словник Української Мови

коліно

Буква

1. Суглоб, що з’єднує стегно з гомілкою, а також область навколо цього суглоба.

2. Місце згину на чому-небудь; частина предмета, що нагадує за формою зігнуте коліно (людини).

3. Розмовна назва покоління в роді, а також гілки роду, що походить від одного предка.

4. У музиці: частина, розділ у фузі.

5. У техніці: коротка труба, зігнута під кутом, для з’єднання двох частин трубопроводу, що розходяться.

6. У географії: різкий вигин, поворот (річки, дороги тощо).

Приклади вживання слова

коліно

Приклад 1:
Поруч із ванною припав на одне коліно спітнілий Мавропуле. Рука президента завмерла на його циганській буйній голові, схиленій наче перед прапором.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Ось триповерхова кам’яниця, довгу ґалерею якої головамипідтримують скулені химери — у них вишкірені обличчя, навислі над ротами гачкуваті носи й загострені вуха, вони наче сидять навпочіпки на краю урвища, притиснувши рукою коліно до грудей. А кам’яниця під номером 32 на перехресті Липової та Ґіллера — ну чисто тобі «Palazzo della Cancelleria» (так каже Петро): вікна кожного з трьох поверхів, розташовані на спільній осі, відрізняються обрисами та розмірами.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

More posts