Словник Української Мови
Коаксійний (від англ. coaxial) — прикметник, що описує об’єкт, конструкцію або систему, в якій два або більше циліндричних провідника (наприклад, жила та екран) розташовані співвісно, тобто мають спільну вісь. Найчастіше вживається у терміні “коаксійний кабель” для позначення електричного кабелю з центральним провідником, оточеним концентричним зовнішнім провідником-екраном, розділеними ізоляційним шаром.
У ширшому сенсі — властивий коаксіальній структурі; такий, що має спільну вісь з чимось.
1. Розташовуватися, міститися в певному порядку або послідовності; бути розміщеним.
2. Бути схильним, мати нахил до чогось; відчувати готовність до певних дій або стану.
3. (У граматиці) вживатися, поєднуватися з певними формами інших слів (про слово або форму слова).
1. (про кабель, лінію зв’язку) Такий, що має два або більше концентрично розташованих провідника, розділених ізоляцією, що забезпечує передачу високочастотних сигналів з мінімальними втратами та перешкодами.
2. (про геометричні фігури, об’єкти) Такий, що має спільну вісь симетрії або обертання; концентричний, співвісний.
1. Мати в наявності, володіти чим-небудь, мати можливість розпоряджатися чимось (часто про ресурси, кошти, інформацію).
2. Розташовувати, розміщувати щось у певному порядку або послідовності.
3. (Застаріле) Налаштовувати когось певним чином, впливати на чиїсь думки або ставлення.
1. Електричний кабель, у якому центральний провідник і зовнішній екрануючий циліндричний провідник розділені діелектриком і розташовані співвісно, що забезпечує передачу високочастотних сигналів з мінімальними втратами та перешкодами; коаксіальний кабель.
2. Розмовна назва аудіокабелю з коаксіальною структурою, що використовується для передачі цифрового звукового сигналу між компонентами аудіо- та відеотехніки.
1. Стосунний до коадьюторства, пов’язаний з коадьютором (особою, призначеною допомагати єпископу або архієпископу з правом наступництва).
2. Стосунний до коадьюторства, пов’язаний з коадьютором (помічником, співробітником у певній діяльності, особливо в науковій).
1. (у філософії, соціології) Пов’язаний з диспозицією (2), тобто з внутрішньою схильністю, готовністю індивіда чи соціальної групи до певної поведінки, дії, реакції.
2. (у праві) Що стосується диспозиції (1) як структурної частини правової норми, яка визначає правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів за наявності зазначених у гіпотезі умов.
1. У католицькій церкві — посада або сан коад’ютора, єпископа-помічника з правом спадкоємства, що призначається для допомоги правлячому єпископу (архієпископу) з подальшим заміщенням його кафедри.
2. Перебування на такій посаді; діяльність коад’ютора.
1. (У праві) Такий, що встановлює дозвіл або можливість вибору певної поведінки, застосування норми тощо; необов’язковий, що дозволяє відступити від загального правила за домовленістю сторін (про норму, правило).
2. (У філософії, зокрема у вченні М. Фуко) Пов’язаний із механізмами влади, що здійснюють непрямий контроль над індивідами та суспільством через певні системи знань, практик і установ.
1. У католицькій церкві: єпископ, призначений папою римським для допомоги правлячому єпископу (архієпископу) з правом спадкоємства його посади.
2. У західних християнських церквах: духовна особа (помічник), яка призначається для допомоги настоятелю монастиря або парафії, часто з правом наступництва.