1. (У праві) Такий, що встановлює дозвіл або можливість вибору певної поведінки, застосування норми тощо; необов’язковий, що дозволяє відступити від загального правила за домовленістю сторін (про норму, правило).
2. (У філософії, зокрема у вченні М. Фуко) Пов’язаний із механізмами влади, що здійснюють непрямий контроль над індивідами та суспільством через певні системи знань, практик і установ.