коадюторство

1. У католицькій церкві — посада або сан коад’ютора, єпископа-помічника з правом спадкоємства, що призначається для допомоги правлячому єпископу (архієпископу) з подальшим заміщенням його кафедри.

2. Перебування на такій посаді; діяльність коад’ютора.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |