Стан або характеристика системи, процесу чи розрахунків, при яких не використовуються готівкові гроші (банкноти та монети), а всі фінансові операції проводяться шляхом переказів коштів між банківськими рахунками за допомогою платіжних доручень, чеків, електронних платіжних систем, банківських карток тощо.

Принцип організації грошового обігу, за якого рух грошових коштів здійснюється шляхом їх перерахування з рахунків платників на рахунки одержувачів у кредитних установах або шляхом взаємного погашення фінансових вимог.

1. Відсутність господарства або недбале, нераціональне ведення господарства; безгосподарство.

2. Відсутність господаря, власника; стан, коли щось залишено без нагляду, опіки або не має конкретного розпорядника.

3. Перен. Недбале, безвідповідальне ставлення до чого-небудь; марнотратство, розтрата.

1. Людина, яка не вміє або не хоче господарювати, вести господарство; недбалий, марнотратний господар.

2. Той, хто не має власного господарства або постійного місця проживання; бездомна, безпритульна людина.

1. (у літературі) Міфічна країна, ідилічний край безвійськового життя, мирного прагнення до знань і мистецтв, який описується у романі-казці “Тигролови” Івана Багряного.

2. (переносно) Утопічне місце або стан абсолютного миру, спокою, гармонії, позбавлені суспільних конфліктів, боротьби та насильства.

1. Повна відсутність будь-яких звуків, гомону, галасу; глибока, абсолютна тиша.

2. (переносно) Стан спокою, затишшя, відсутності збурень, тривог або активної діяльності.

1. Відсутність керівництва, лідера або організаційного центру; стан, коли організація, колектив, рух тощо позбавлені чіткого керівника або керівного органу.

2. У біології (зоології) — стан, коли тварина (наприклад, комаха) втрачає голову, але деякий час зберігає життєві функції та здатність до руху.

1. Відсутність голосу, нездатність говорити через захворювання або іншу причину; втрата голосу.

2. Переносно: відсутність громадської думки, свободи слова, висловлювань; загальне мовчання, спричинене страхом або пригніченням.

3. У лінгвістиці: стан, коли звук (голосний або сонорний) втрачає свою дзвінкість, стає глухим; оглушення.

1. Відсутність голови (у людини, тварини або міфологічної істоти); стан без голови.

2. Переносно: крайня нерозумність, безглуздість, повна відсутність здорового глузду в міркуваннях або вчинках; безрозсудство.

3. Переносно: стан розгубленості, безпорадності, відсутності організації або чіткого керівництва, що призводить до безладу (наприклад, у колективі, установі).

Безголов’ячко — власна назва, літературний персонаж, маленька казкова істота без голови, що згадується в українській народній казці «Безголов’ячко та Чортеня»; узагальнена назва подібних фантастичних персонажів у фольклорі.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Застаріле та розмовне позначення безглуздої, нерозважливої людини; той, хто поводиться нерозумно, безтямно.

3. Переносно: стан розгубленості, безпорадності, безладдя, коли відсутня чітка організація або керівництво.