Словник Української Мови
1. (біол.) Амінокислота, що є складовою частиною білків у деяких рослинах, зокрема в насінні конвалії; за хімічною будовою є оптичним ізомером аланіну.
2. (іст.) Прізвище відомого українського художника-графіка та живописця ХХ століття, автора серії робіт “Київські пейзажі” — Каніна Миколи Олексійовича (1906–1982).
1. Релігійно-філософське вчення та система вірувань давніх кельтських народів, заснована на вшануванні природи, культі дерев і віруванні в магічні сили; релігія друїдів.
2. Сучасне неоязичницьке релігійно-духовне рух, що відроджує та інтерпретує традиції давніх кельтських друїдів, часто з акцентом на екологічну духовність, пошану до природи та циклів часу.
Який стосується канікул, властивий канікулам; призначений для канікул.
Який відбувається, діє, працює тощо під час канікул (наприклад, про сезонну роботу, заняття).
У переносному значенні: легкий, безтурботний, розважальний (про літературний твір, фільм тощо).
1. Жерці та вчені у кельтських племенах у стародавній Західній та Центральній Європі, які виконували релігійні обряди, були хранителями міфології, займалися астрономією, медициною та виступали суддями.
2. Представники сучасних неоязичницьких релігійних або духовних рухів, що відтворюють та інтерпретують давні кельтські вірування та практики, часто з акцентом на шанування природи.
1. Стосовний до канікул, властивий їм; такий, що відбувається, діє, використовується під час канікул.
2. Призначений для проведення канікул, відпочинку під час них.
1. Встановлений період перерви у навчанні в навчальних закладах, що зазвичай припадає на літні місяці, а також на час зимових, весняних та осінніх свят.
2. (у множині) Загальна назва періоду відпочинку, звільнення від регулярних занять, служби або будь-якої іншої щоденної діяльності.
1. Жрець і чаклун у кельтських племен, який також виконував функції судді, вчителя та лікаря, користувався великим авторитетом у давніх кельтів.
2. Послідовник сучасної неоязичницької релігійної течії, що відтворює або наслідує вірування та практики давніх кельтських жерців.
3. (у переносному значенні) Людина, яка живе відлюдником, часто у лісі, і має глибокий зв’язок із природою.
1. (у буддизмі) Священний текст школи Чистої Землі, який містить основні вчення про Аміду Будду та практику ненбуцу (повторення мантри «Наму Аміда Буцу»).
2. (у літературі) Загальна назва для буддійських сутр (священних писань), що походять з японської традиції, особливо пов’язаних з амідаїзмом.
1. Друшляк — власна назва українського прізвища.
2. Друшляк — розмовна назва для кухонного начиння, що використовується для перетирання або подрібнення продуктів (наприклад, варених овочів, сиру), зазвичай у вигляді плоскої пластини з отворами або виступами; синонім до слова «тірка».
1. Стосунковий до міста Канів (Черкаська область, Україна), пов’язаний з ним або походженням з нього.
2. Стосунковий до Каневського району, розташованого на території Черкаської області.
3. Стосунковий до Каневського природного заповідника, розташованого в районі міста Канів.
4. У складі стійких поєднань та назв: що має історичне, культурне або географічне походження з Канева (напр., Канівські гори, Канівське водосховище).