Словник Української Мови
1. Придворне звання молодшого рангу в Російській імперії, яке надавалося переважно представникам знаті та передувало званню камергера.
2. Період служби або перебування в цьому званні.
3. Перен. Підлабузництво, сервілізм, залежність від вищого керівництва або влади з метою отримання вигоди (застосовується зневажливо).
1. Придворне звання молодшого рангу в Російській імперії, яке надавалося переважно представникам знатних родів і передувало званню камергера.
2. Особа, що мала це звання; молодший придворний чин, що виконував певні обов’язки при імператорському дворі.
Метеорологічний прилад для вимірювання кількості атмосферних опадів (переважно дощу, але також снігу, граду тощо), що випали за певний проміжок часу; плювіометр, опадомір.
1. Стосується камер-фрейліни — вищої придворної посади для незаміжніх фрейлін у царській Росії та деяких інших монархіях, що надавала особливий статус.
2. Притаманний камер-фрейліні або камер-фрейлінському званню; такий, що належить до цього звання.
1. Рідка, розведена водою глина або мул, що утворюється під час дощу на дорогах, стежках; багно, калюжі.
2. Розм. Про сильний, затяжний дощ; дощовина, дощівка.
3. Бот. Народна назва деяких рослин, зокрема пирію повзучого, який активно розростається після дощів.
1. (істор.) Почесне придворне звання старшої фрейліни у Російській імперії, яке надавалося представницям вищої аристократії та передбачало виконання особливих доручень імператриці або великих княгинь, а також керівництво нижчим штатом фрейлін.
2. Особа, що мала це придворне звання.
1. Теплий водонепроникний плащ або накидка для захисту від дощу, зазвичай з капюшоном.
2. Рід грибів родини печерицевих (Agaricus), що часто з’являються після дощу; зокрема, печериця польова (Agaricus arvensis).
3. Розмовна назва для будь-якого гриба, що масово зростає після дощів.
4. Застаріла назва комахи з ряду сіноїдів (Tipulidae), яку також називають довгоніжкою.
1. (істор.) Придворна посада в Російській імперії — старша кімнатна служниця, яка безпосередньо обслуговувала імператрицю або великих княгинь, завідувала їхнім гардеробом та особистими речами.
2. (перен., заст.) Старша покоївка, економка або довірена служниця в багатому домі, яка мала особливий статус і керувала іншою прислугою.
1. У Російській імперії до 1917 року — вищий придворний чин для молоді з аристократичних родин, який надавався особам, що перебували при особі імператора або імператриці під час урочистих церемоній; особа, що мала такий чин.
2. У Російській імперії — вихованець старшого класу Пажеського корпусу, який ніс почтову службу при імператорському дворі.
1. Зменшувально-пестливе від слова “дощ”: невеликий, слабкий дощ, що парить або накрапає.
2. (переносно) Безперервний потік чогось дрібного, що нагадує краплі дощу (наприклад, іскор, листя, конфетті).