Словник Української Мови
1. (діал.) Дія за значенням дієслова доставати; процес отримання, добування чогось.
2. (діал., заст.) Те, що достали, добули; здобич, видобуток.
3. (власна назва, іст.) Назва одного з видів давньої писемної та обчислювальної техніки на Русі, дерев’яної чи кістяної планки з зарубками для фіксації боргів, податків тощо (також відома як “бирка”, “доставачка”).
1. Призначений для калібрування, пов’язаний з процесом визначення або встановлення точності вимірювальних приладів, інструментів або характеристик матеріалів.
2. Стосовний до налаштування, регулювання або приведення чогось до певного стандарту, норми або необхідних параметрів.
Калібромір — вимірювальний інструмент або пристрій для визначення діаметра, розміру або відхилення форми об’єкта (наприклад, отвору, валу, різьблення) від заданого калібру, часто шляхом порівняння з еталоном.
Калібромір — спеціальний контрольний калібр або шаблон, призначений для швидкої перевірки відповідності виробу встановленим граничним розмірам (наприклад, прохідний та непрохідний калібр для різьби).
1. (історичне) Обладунок, захисне озброєння воїна (панцир, кольчуга, шолом тощо).
2. (переносне значення, застаріле) Захист, прикриття, опора.
3. (діалектне) Приладдя, спорядження, речі, необхідні для якоїсь роботи або подорожі.
1. Розділ метрології, що займається вивченням, розробкою та впровадженням методів і засобів калібрування (градуювання) засобів вимірювальної техніки, тобто встановленням залежності між показами приладу та дійсними значеннями вимірюваної величини.
2. Сукупність практичних дій з визначення метрологічних характеристик (наприклад, похибки) вимірювального обладнання шляхом порівняння його показів з еталоном у встановлених умовах для підтвердження відповідності вимогам.
Каліброметр — пристрій для вимірювання калібру (діаметра) каналу ствола вогнепальної зброї, а також діаметра снарядів чи куль.
Каліброметр — вимірювальний інструмент у вигляді складеного металевого стрижня з поділками або набір каліброваних пластин для визначення розмірів деталей, отворів, зазорів.
1. Стан досягнення повної зрілості, готовності; завершальний етап розвитку або формування чогось (наприклад, плоду, ідеї, процесу).
2. У переносному значенні — повна сформованість, досконалість у професійному, творчому або моральному плані.
1. Стосовний до калібру (діаметра) стовбура вогнепальної зброї або снаряда; вимірюваний у калібрах.
2. Призначений для калібрування (перевірки та налаштування точності) вимірювальних приладів або інструментів.
3. (У техніці) Стосовний до точності розмірів, форми або інших параметрів деталі, що відповідає встановленим стандартам.
1. Завершення співу, доведення музичного твору чи його частини до кінця; остання частина співаного твору, що завершує його.
2. У церковній музиці: урочисте, розспівне виконання завершальної частини акафісту, канону чи іншого богослужбового твору, часто з повторенням окремих фраз або віршів для посилення емоційного впливу.
3. Перен. Доведення чогось до логічного завершення, остаточне формулювання думки, ідеї.
1. Процес визначення або встановлення точності вимірювальних приладів, інструментів або обладнання шляхом порівняння їх показів з еталонними зразками.
2. Технологічна операція з приведення розмірів, форми або ваги виробів, деталей, сировини до певного стандарту, калібру.
3. У статистиці та інформаційних технологіях — процес налаштування, перевірки або коригування параметрів моделі, алгоритму або системи для досягнення оптимальної точності та відповідності еталонним даним.
4. У переносному значенні — оцінювання, вивірення, точне визначення якостей, можливостей або позиції когось або чогось.