1. Додатковий знак при букві (крапка, риска, гачок тощо), що використовується в орфографії деяких мов для зміни чи уточнення звукового значення літери або для розрізнення омонімічних слів.

2. Розділ мовознавства, що вивчає систему та вживання таких діакритичних знаків.

Діакритик — додатковий знак при букві, що змінює її вимову або допомагає відрізнити слова з однаковим написанням (наприклад, крапки над «ї», апостроф, акут, гáчек).

Діакритик — рідкісне прізвище українського походження.

1. У лінгвістиці — діакритичний знак, додатковий графічний елемент при букві (наголос, крапки, галочка, тильда тощо), що змінює її стандартне чи основне звучання або слугує для розрізнення омонімічних форм.

2. У медицині — точне розрізнення, диференціація однієї хвороби від іншої на основі аналізу симптомів; діагностика.

1. У медицині — здатність організму розрізняти подразники, що надходять із зовнішнього середовища або виникають всередині нього; диференціація відчуттів.

2. У філософії (зокрема, у вченнях давньогрецьких стоїків) — критичне судження, розсудливість як здатність розрізняти добро і зло, істину і помилку.

3. У лінгвістиці — розрізнення, розрізнювальна ознака; диференціальна ознака, що дозволяє відрізнити одне мовне явище чи одиницю від іншого.

1. (геол.) Тектонічна тріщина в гірських породах, уздовж якої не відбулося помітного переміщення мас; розрив без зсуву.

2. (мед., заст.) Перелом кістки.