Словник Української Мови
1. Церковний службовець у православній та греко-католицькій церквах, який читає тексти під час богослужіння, співає на клиросі та допомагає священнику.
2. У давній Русі та козацьку добу — особа, яка виконувала канцелярські обов’язки, писарем або службовцем у державних установах, військовій канцелярії тощо.
3. (Заст.) Учитель у церковнопарафіяльній школі або дяківській школі.
Карбувальник — майстер, який займається карбуванням (виготовленням рельєфних зображень на металевій поверхні шляхом ударів спеціальним інструментом).
Карбувальник — робітник монетного двору, що карбує (вибиває) монети, медалі, жетони.
Карбувальник — застаріла назва інструменту для карбування (чеканки), наприклад, штемпеля.
1. Брат батька або матері, а також чоловік тітки.
2. Звертання до старшого чоловіка (звичайно вживається з іменем або прізвищем).
3. Переносно: про дорослого чоловіка, який бере на себе опікунські, товариські або повчальні функції стосовно молодших або дітей.
1. Який стосується карбування (виготовлення монет, медалей, штампів тощо шляхом вдавлювання чи різьблення зображення, напису).
2. Який призначений для карбування, використовується у процесі карбування.
1. Зменшливо-пестлива форма до слова «дядько» — звертання або назва старшого чоловіка, який є родичем (брат батька чи матері, чоловік тітки).
2. Доброзичливе, трохи фамильярне звертання до знайомого або незнайомого чоловіка літнього або середнього віку.
3. Уживається як складова частина прізвиська або прозивної назви (наприклад, дядюшка Сем, дядюшка Стьопа).
1. (хімія) Пов’язаний з карбоціанінами — органічними барвниками, похідними поліметину, що містять у своїй структурі карбонієву групу та використовуються як чутливі до світла компоненти в фотографії, лазерній техніці та біологічних дослідженнях.
2. (хімія) Стосовний до карбоціанінових барвників, що характеризуються сильною та стабільною флуоресценцією в ближній інфрачервоній або видимій області спектру.
Карбоціанін — синтетичний органічний барвник з групи поліметинових барвників, що містить у своїй молекулі як карбоксильну групу (-COOH), так і ціаніновий фрагмент; застосовується в біологічних дослідженнях для флуоресцентного мічення білків, ліпідів та інших структур.
1. Розмовне звертання до чоловіка старшого за віком, часто незнайомого.
2. Розмовне позначення чоловіка, який перебуває у стосунках із чиєюсь тіткою (наприклад, чоловік тітки, чоловік сестри батька чи матері).
3. У дитячому мовленні або при звертанні до дітей: брат батька чи матері, тобто той, хто припадає дитині дядьком.
1. (у хімії) такий, що містить у своїй молекулі замкнений цикл атомів вуглецю, без включення атомів інших елементів (наприклад, гетероатомів).
2. (у фармакології) стосовний до класу синтетичних сполук, що є похідними карбоциклічних вуглеводнів та використовуються як лікарські засоби.
1. Присвійний прикметник від іменника “дядько”, що означає: належний дядькові, властивий дядькові, стосовний до дядька.
2. (У значенні власної назви, з великої літери) Прізвище українського походження, утворене від іменника “дядько”.