1. Присвійний прикметник від іменника “дядько”, що означає: належний дядькові, властивий дядькові, стосовний до дядька.
2. (У значенні власної назви, з великої літери) Прізвище українського походження, утворене від іменника “дядько”.
дядьків
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Де дядьків дуб, що он пеньок стримить? А що ж ми мали тута — голод їсти?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |