дядьо

1. Розмовне звертання до чоловіка старшого за віком, часто незнайомого.

2. Розмовне позначення чоловіка, який перебуває у стосунках із чиєюсь тіткою (наприклад, чоловік тітки, чоловік сестри батька чи матері).

3. У дитячому мовленні або при звертанні до дітей: брат батька чи матері, тобто той, хто припадає дитині дядьком.

Приклади вживання слова

дядьо

Приклад 1:
Казиленкова, ніби розібравши, про що йде мова, віддала ломок і злякано вхопила хлопчика за руку та й сказала: — Чуєш, що дядьо кажуть. Отож ходім мерщій та пересидимо лиху годину.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”