Значення
- (Соціологія) –
Брат батька або матері, а також чоловік тітки.
- (Лінгвістика) –
Звертання до старшого чоловіка (звичайно вживається з іменем або прізвищем).
- (Соціологія) –
Переносно: про дорослого чоловіка, який бере на себе опікунські, товариські або повчальні функції стосовно молодших або дітей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дядьо, р. дядя, д. дядеві, з. дядя, о. дядем, м. дядеві, к. дядю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘дядя’ походить від давньоруського ‘дядька’, яке виникло в дитячій мові як видозміна слова ‘дід’ (дідусь). Спочатку воно могло означати ‘батько’, але згодом набуло значення ‘брат батька або матері’. Це слово має багато споріднених форм в українській мові, таких як ‘дядько’, ‘дядьо’, ‘дядина’ (дружина дядька), а також похідні утворення, що позначають родинні зв’язки та звичаї. Аналогічні слова існують в інших слов’янських мовах, наприклад, у білоруській (‘дзядзька’) та польській (‘dziadzia’).