Дисгідроз — захворювання шкіри, що характеризується раптовою появою глибоко розташованих дрібних пухирців, схожих на крупинки саго, на долонях, підошвах і бокових поверхнях пальців, що супроводжується свербінням і печінням.

Дисгідроз — форма помфоліксу (пухирцевої екземи), яка розглядається як порушення функції потових залоз.

1. Порушення письмової мови, що виражається у стійких помилках письма (заміни, пропуски, перестановки букв, спотворення структури слова тощо) за нормального інтелектуального розвитку та збереженого слуху й зору, пов’язане з недосконалістю вищих психічних функцій, що забезпечують процес письма.

2. У медицині та психології — часткове розладження навички письма, що є одним з видів специфічних порушень навчання, часто пов’язане з дислексією.

Дисгомофілія — у психології та сексології: стан, коли особа відчуває сильне емоційне та/або романтичне потягнення до іншої людини, але водночас відчуває стійке відторгнення, огиду або тривогу щодо гомосексуальності загалом або власної гомосексуальної орієнтації зокрема; внутрішній конфлікт між почуттями та інтерналізованими негативними соціальними установками (гомофобією).

Дисгнозія — у медицині: порушення здатності до пізнання, розпізнавання та інтерпретації сенсорних подразнень, що виникає при ураженні кори головного мозку, попри збереженість самих органів чуттів.

Дисгнозія — у психіатрії: порушення або втрата здатності правильно оцінювати та усвідомлювати стан власного організму, своїх рухів, емоцій або навколишніх явищ, що часто супроводжує психічні захворювання.

Злоякісна пухлина, що розвивається з клітин зародкового епітелію яєчників або сім’яників, одна з форм тератоми.

Дисгеніталізм — медичний термін, що означає вроджену аномалію розвитку статевих органів, яка може проявлятися їх неповною диференціацією, недосконалою будовою або функціональними порушеннями.

Дисгеніталізм — у ширшому сенсі (особливо в соціальних та гуманітарних науках) — стан або явище, пов’язане з ускладненням, порушенням або відхиленням у формуванні статевої ідентичності, часто внаслідок суперечностей між біологічними, психологічними та соціокультурними факторами.

Дисгенезія (від грец. dys- — порушення та genesis — походження, розвиток) — загальна назва аномалій, вад або порушень внутрішньоутробного розвитку органів, тканин або частин тіла організму, що виникають внаслідок неправильного формування їх зачатків.

У вузькому клінічному контексті часто вживається як частина складних термінів, що уточнюють локалізацію вади, наприклад: гонадна дисгенезія — порушення розвитку статевих залоз.

Дисгенезис (від грец. dys- — порушення та genesis — походження, розвиток) — загальний медичний термін для позначення порушення, відхилення або затримки в процесі внутрішньоутробного формування (органогенезу) органів, тканин або частин тіла, що часто призводить до вроджених вад розвитку.

У ширшому, неклінічному сенсі — будь-який недорозвиток, неправильний або дефектний розвиток структури, системи чи явища.

Дисгевзія — медичний термін, що означає стійке порушення або спотворення відчуття смаку, при якому звичайні продукти можуть здаватися гіркими, солоними, металевими або безсмаковими.

1. Порушення гармонії, невідповідність, незлагодженість між частинами чогось, що має бути цілісним; розлад, незгода.

2. У музиці — неблагозвучність, різке поєднання звуків, що сприймається як неприємне, різке; какофонія.

3. У медицині та психології — порушення нормальної, злагодженої діяльності організму, психіки або міжособистісних стосунків.