Словник Української Мови
Буква
1. Порушення гармонії, невідповідність, незлагодженість між частинами чогось, що має бути цілісним; розлад, незгода.
2. У музиці — неблагозвучність, різке поєднання звуків, що сприймається як неприємне, різке; какофонія.
3. У медицині та психології — порушення нормальної, злагодженої діяльності організму, психіки або міжособистісних стосунків.
Приклад 1:
І то одне брало гору, то друге, якась складна виходила гармонія чи дисгармонія»[27]. В сучасній українській мемуаристиці цю «дифузну» свідомість, цю тотальну ірраціональну підвладність міфам переконливо і чесно показує на власному прикладі Анатолій Дімаров у своїх спогадах «Прожити й розповісти» (К., 1997–1998): «І що найнезбагненніше для мене, нинішнього, — тогочасний Толя Дімаров», який вірив «у солоду казочку про доброго батечка, що сидить у Кремлі… Казочку, що її не втомлювалися повторювати вчителі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”