1. Властивість або стан того, що є дисгармонійним; порушення гармонії, злагоди, відсутність внутрішньої єдності, пропорційності або мелодійної узгодженості.
2. У музиці: невідповідність або суперечливість у поєднанні звуків, акордів; какофонія.
3. У мистецтві та естетиці: порушення художньої цілісності, стилістичної єдності або балансу елементів твору.
4. У психології та соціології: внутрішній конфлікт, суперечливість почуттів, прагнень або соціальних відносин; стан внутрішньої розбалансованості.