дисгармонійність

Значення

1. (Психологія) –

   Властивість або стан, що характеризується відсутністю гармонії, порушенням злагоди, сумісності або пропорційності; невідповідність, неузгодженість частин цілого.

2. (Мистецтво) –

   У музиці — якість звучання, що сприймається як нетональне, різке, засноване на використанні дисонансів; какофонічність.

3. (Мистецтво) –

   У мистецтві та естетиці — порушення художньої рівноваги, стилістичної єдності або приємних для сприйняття пропорцій.

4. (Психологія) –

   У психології та характерології — внутрішня суперечливість, конфліктність рис характеру, що призводить до непослідовної поведінки.

Правопис та відмінювання