Словник Української Мови
1. Повідомлення владі, керівництву чи іншим уповноваженим органам про чиїсь дії, що вважаються порушенням закону, правил або суспільних норм, часто з таємним або прихованим наміром нашкодити цій особі.
2. У історичному контексті — офіційне письмове або усне звинувачення, заява про злочин або правопорушення, що подавалася до державних органів (наприклад, у царській Росії чи в тоталітарних режимах).
3. (Переносне значення) Підступна, недобра чи брехлива вимова, наклеп.
1. Гра слів, заснована на їхній звуковій подібності при різному значенні, що створює комічний або сатиричний ефект; вид мовної гри.
2. Вислів або короткий текст, побудований на такій грі слів.
Який містить у своєму складі йод або йодні сполуки.
1. Добровільна здача крові або її компонентів, а також інших біологічних рідин чи тканин (наприклад, плазми, клітин кісткового мозку, сперми, яйцеклітин) для медичного використання з метою лікування або рятування життя інших людей.
2. Добровільне надання органу або частини органу (наприклад, нирки, частки печінки) для трансплантації іншій людині при житті або після смерті.
3. Переносне значення: безкорислива, самовіддана допомога, підтримка або пожертвування чогось на благо інших (наприклад, донорство знань, часу, коштів).
Каламарчик — власна назва, зменшувально-пестлива форма від “каламар”, що використовується як літературний псевдонім, прізвисько або назва персонажа.
Каламарчик — власна назва невеликого молюска з класу головоногих, близького до каракатиці, або викопного виду таких молюсків.
Каламарчик — розмовна назва невеликої ємності для чорнила (каламаря), часто вживана в переносному значенні для позначення чогось малого за розміром.
Йодованілін — власна назва лікарського препарату, що являє собою сполуку йоду з аніліном, яка історично застосовувалася в медицині як антисептичний та протигрибковий засіб.
1. Особа, яка добровільно віддає частину своєї крові для переливання або для виготовлення лікарських препаратів.
2. Особа, яка добровільно віддає свій орган або тканини (нирку, кістковий мозок тощо) для пересадки іншій людині.
3. У переносному значенні: той, хто надає матеріальну, фінансову або іншу допомогу комусь, чомусь; жертводавець.
4. У техніці: речовина, що додається до напівпровідника для створення в ньому провідності певного типу.
5. У хімії та фізиці: атом, молекула або іон, які віддають електрони або протони іншій речовині (акцептору) під час хімічної реакції.
1. Невелика посудина для чорнила, яка зазвичай має вузьку шийку та закривається кришкою; чорнильниця.
2. М’язовий мішок у головоногих молюсків (наприклад, у восьминога, кальмара), що містить чорну фарбуючу рідину (сепію).
1. (в італійській, іспанській, португальській мовах) титул або звертання до жінки з аристократичних кіл, пані; жіночий аналог титулу «дон».
2. (переносне значення) жінка, яка вирізняється шляхетністю, вишуканістю манер та впевненою гідністю.
1. Рідкісна назва для чорнильниці, особливо переносної, яка використовувалася в минулому; інколи так називали невелику пляшечку для чорнила.
2. Застаріла назва для пензлика або невеликого пензля, яким користувалися для письма або малювання.