1. Захопитися розмовою, говорити довше, ніж планувалося або було потрібно, забувши про час або інші справи.
2. Розмовляючи, випадково сказати щось зайве, розкрити те, що хотів приховати.
3. Зав’язати розмову з кимось, почати говорити (заст., рідко).
-
заговорити
1. Почати говорити, набути здатності висловлюватися словами (про дитину, хвору людину тощо).
2. Розпочати мовлення, почати щось говорити; завести розмову, вступити в бесіду.
3. Розмовляючи, відволікти когось, перервати чиюсь діяльність або зупинити когось.
4. Перен. Почати видавати звуки, “говорити” (про механізми, прилади тощо).
5. Заст. Зачарувати, заворожити словами (у значенні, близькому до “замовляти”).
-
заговорений
1. Такий, над яким зроблено за́говор (замовляння), захищений магічними словами, обрядами від чогось, забезпечений від чаклунства, порчі тощо.
2. Такий, що перебуває під впливом за́говору (замовляння), зачарований, приворожений.
3. Перен. Такий, що має особливу, незвичайну, часто магічну привабливість; зачарувальний, чарівний.
-
заговлятися
1. Уживати їжу напередодні посту або перед причастям, дотримуючись певних обмежень у харчуванні; розпочинати період говіння.
2. (переносно) Захоплюватися чимось, поринати у щось настільки, що забуваєш про час та інші справи; занурюватися.
-
заговляти
1. У християнській традиції: вживати скоромну їжу (м’ясну, молочну) в останній день перед довгим постом, зокрема перед Великоднім або Різдвяним постом.
2. Рідко вживане значення: починати говорити, промовляти слова; заговорювати.
-
заговини
1. День перед початком багатоденного посту в християнській традиції, коли вживають пісну (м’ясну) їжу; останній день перед постом, м’ясопусна неділя.
2. У народному календарі — період, що передує великим постам (Різдвяному, Великому, Петровому), пов’язаний із низкою звичаїв, обрядів та обмежень у харчуванні.
-
загова
Загова — прислівник, що означає: до того часу, поки не настане ранок, до світанку, протягом усієї ночі.
-
загнічуватися
1. (про рослини) Утворювати гнізда, скупчуватися у вигляді гнізд; розростатися групами, купчасто.
2. (перен., розм.) Збиратися, скупчуватися в одному місці (переважно про людей).
-
загнічувати
1. (спеціально) Створювати гніздо або гніздоподібну заглибину, порожнину в чомусь; робити заглиблення для розміщення, кріплення чи монтажу іншого елемента.
2. (переносно, рідко) Влаштовувати, облаштовувати щось затишно, закрито або сховано, надавати вигляду сховища, притулку.
-
загнічування
1. (техн.) Процес створення загнітки — заглиблення, виїмки або отвору в матеріалі (наприклад, у металевій деталі), зазвичай шляхом обробки тиском або різанням.
2. (с/г, діал.) Дія за значенням дієслова “загнічувати” — загортання, прикриття чогось гноєм або землею для збереження, перегною або захисту (наприклад, коренеплодів на зиму).