Загоготітися — почати гоготіти (гучно, нестримно сміятися) тривалий час або з особливою інтенсивністю.
-
загоготіти
1. Почати гоготіти — видавати характерні звуки, подібні до гучного, різкого сміху або крику гусей.
2. Розпочати голосно, нестримано і грубо сміятися; заревти від сміху.
3. Перен. Розпочати голосно, галасливо розмовляти, кричати або сперечатися; підняти галас, гомін.
-
загоготатися
Загоготатися — почати гоготати, голосно й нестримно сміятися, видавати характерні звуки, схожі на гогіт гусей.
-
загоготати
1. Почати гоготати — голосно, нестримано сміятися, видавати характерні звуки, схожі на гогіт гусей.
2. Розпочати голосно, різко кричати або верещати (про птахів, зокрема гусей).
-
заговітися
1. Затриматися в розмові з кимось, захопитися бесідою.
2. Розпочати розмову, завести розмову з кимось.
3. Забутися, загубитися в думках, міркуваннях.
-
заговіти
1. Почати дотримуватися посту, перейти на пісну їжу на певний період, звичайно перед великими церковними святами (наприклад, перед Різдвом чи Великоднем).
2. Рідко вживається у значенні: почати говорити, заговорити (застаріле або діалектне).
-
заговір
1. Текст магічного, ритуального характеру, який вимовляють з певною метою (наприклад, лікування, захисту, привернення удачі або завдання шкоди), часто в поєднанні з діями; закляття, замовляння.
2. Таємна змова, угода кількох осіб проти кого-, чого-небудь з метою здійснення ворожого, злочинного акта (наприклад, повалення влади, усунення когось).
3. У народному календарі: період з 7 по 19 січня (від Різдва до Водохреща), коли традиційно здійснюються різдвяно-новорічні обряди, гадання та ворожіння; Святвечір.
-
заговорюватися
1. Забуватися в розмові, говорити надто багато, втрачаючи контроль над змістом мови або часом.
2. Ненавмисно вимовляти щось зайве, секретне або таке, що не планувалося говорити, внаслідок захопленої або тривалої розмови.
3. Розмовляючи, відволікатися від головної думки або теми, переходячи на сторонні предмети.
-
заговорювати
1. Займати когось розмовою, відволікати бесідою від чогось, щоб він не помітив чогось або не звернув уваги на щось.
2. Зачаровувати, накладати замовляння (заговори) на когось або щось; замовляти.
3. Розмовляючи, намагатися переконати когось у чомусь, умовляти, улещувати словами.
4. Запаморочувати комусь голову балачками, обманювати хвастливими або пустими обіцянками.
5. Розпочинати говорити, заводити розмову (про щось), торкатися якоїсь теми в бесіді.
-
заговорювання
1. Дія за значенням «заговорювати» — розмовляючи, відволікати увагу від чогось, намагатися переконати когось у чомусь або приховати справжні наміри.
2. У народній магії та обрядовій практиці: вимовляння спеціальних слів (замовлянь, заклинань) з метою лікування, захисту від злих сил або впливу на людей, явища чи предмети.
3. Рідко вживане: процес початку розмови, вступ до бесіди.