1. Почати гойкати, видавати гойкання (гучні, різкі вигуки, часто з радості або захвату).
2. Розмовне. Почати голосно, захоплено говорити, сперечатися або обговорювати щось.
-
загойкати
1. Почати гойкати — видавати гучні, різкі, переривчасті звуки, схожі на гавкіт, виття або крик, часто з вираженням сильних емоцій (радості, збудження, тривоги).
2. (перен., розм.) Почати голосно, захоплено або галасливо говорити, сперечатися, обговорювати щось.
-
загойдуватися
1. Починати гойдатися, набувати гойдального руху; розгойдуватися.
2. Перен. набувати нестійкості, похитуватися, втрачати рівновагу (про предмети або явища).
3. Перен. опинятися в стані нерішучості, вагань; починати сумніватися або змінювати свої погляди, позицію.
-
загойдувати
1. Похитувати, гойдати когось або щось, злегка розгойдуючи.
2. Переносно: спричинити стан задумливості, мрійливості або легкого запаморочення.
-
загойдування
1. Дія за значенням дієслова “загойдувати” — початок гойдального руху, надання руху коливання вперед-назад або з боку в бік.
2. (переносно) Введення в стан невизначеності, вагань, сумнівів; збивання з пуття, спантеличування.
-
загойдатися
Почати гойдатися, набути гойдального руху; почати рухатися з боку в бік або вперед-назад.
Перенісне значення: втратити стійкість, стати нестійким, хитким (про явища, ситуації тощо).
-
загойдати
1. Почати гойдати, надати комусь або чомусь гойдального руху; розхитати.
2. Переносно: викликати сильне хвилювання, емоційне збудження в комусь; захвилювати.
-
загойданий
1. Такий, що перебуває у стані гойдання, ритмічного руху з боку в бік або вперед-назад; розгойданий.
2. (Переносне значення) Такий, що перебуває у стані нестійкості, хиткої рівноваги або невизначеності; нестабільний, невпевнений.
3. (Переносне значення) Про людину: такий, що відчуває легке запаморочення, ніби після гойдання; збитий з пантелику, дезорієнтований.
-
загодя
1. Завчасно, наперед, до певного часу або події.
2. (У розмовному мовленні) Дуже завчасно, із зайвим запасом часу.
-
загодуватися
1. (про тварин) наїстися досхочу, нагодуватися до ситості.
2. (переносно, розмовне) отримати надмірну кількість чогось, пересититися (наприклад, інформацією, враженнями).