1. Який походить з міста Гніч (Гнєзно) або пов’язаний з ним.
2. У переносному значенні: такий, що має стосунок до найдавнішої столиці Польщі, символізує початки польської державності.
Словник Української Мови
1. Який походить з міста Гніч (Гнєзно) або пов’язаний з ним.
2. У переносному значенні: такий, що має стосунок до найдавнішої столиці Польщі, символізує початки польської державності.
Загнітник — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Загнітиця — власна назва села в Україні, розташованого в межах Львівської області, Старосамбірського району.
1. (про рослини, їх частини) Покритися гниллю, почати гнити; загнивати.
2. (переносно, розм.) Застрягнути, затриматися надовго в якомусь місці або стані; засидітися.
1. (спец.) Нанести гніт (спеціальний знак у вигляді горизонтальної риски) над літерою для позначення особливого звучання або наголосу, зокрема в церковнослов’янській та давньоруській писемності.
2. (перен., рідко) Обмежити, поставити у скрутне становище, стиснути (за аналогією з дією гніта).
1. (про птахів) Влаштувати собі гніздо, оселитися в гнізді; засісти в гнізді.
2. (переносно) Оселитися, влаштуватися де-небудь, часто надовго або в укритті; затаїтися, сховатися.
3. (переносно, про почуття, думки, звички тощо) Міцно, надовго вселитися в когось, закріпитися в свідомості.
1. (про органічні речовини) Почати гнити, піддаватися процесу розкладання під впливом мікроорганізмів; зіпсуватися.
2. (переносно, розмовне) Почати дратуватися, сердитися; впасти в злий, похмурий настрій.
1. Який перебуває у стані гніву, роздратування; розгніваний, сердитий.
2. Який виражає гнів, сповнений гніву (про вигляд, тон, жест тощо).
1. Зігнутися, набути вигнутої форми; згорнутися, скорчитися (про предмети, частини тіла).
2. Розм. Померти, загинути; також вживається для позначення серйозної поломки, виходу з ладу техніки чи пристрою.
3. Розм. Потрапити у скрутне, безвихідне становище; зазнати невдачі, провалу.
4. Жарг. Сказати щось дотепне, несподіване або різке; «влучити» словом.
1. Який має вигнуту, зігнуту форму; зігнутий, викривлений.
2. Уживаний як складова частина деяких термінів, що позначають об’єкти з характерною вигнутою формою (наприклад, загнутий гачок).