Словник Української Мови
1. Зігнути, надати чомусь вигнутої, зігнутої форми; згорнути кінці або краї чогось.
2. Розм. Сильно вдарити, завдати удару.
3. Розм. Сказати щось різке, образливе ато несподіване; різко відповісти.
4. Жарг. Померти.
5. Жарг. Забрати, привласнити щось чуже.
1. Набути форми, вигляду, що нагадує зігнуту дужку, гачок або півколо; вигнутися дугою.
2. (перен., розм.) Згорнутися, зігнутися від болю, холоду, напруги тощо; прийняти зігнуту, напружену позу.
1. Накинути, надіти на коня (або іншу упряжну тварину) вуздечку, щоб мати змогу керувати нею.
2. Переносно: приборкати, підкорити собі когось або щось, обмежити чиєсь свавілля, поставити під контроль.
1. Дія за значенням дієслова “загнуздувати” — накладання вуздечки на коня або іншу тварину для керування нею.
2. Переносно: встановлення жорсткого контролю, обмеження свободи дій, суворого порядку; приборкання, підкорення.
1. (про коня) Покірно прийняти вуздечку, дати на себе надіти вуздечку.
2. (переносно, про людину) Підкоритися чиємусь впливу, контролю або дисципліні; стати слухняним, покірним.
1. Накинути, надіти на коня (або іншу упряжну тварину) вуздечку з вудилами, щоб мати змогу керувати нею.
2. Переносно: приборкати, підкорити собі когось або щось, обмежити чиюсь свободу дій, встановити над кимось суворий контроль.
Загнуздання — процес надягання вуздечки на коня або іншу тварину; упряжання, приборкання.
Загнуздання — переносно: встановлення жорсткого контролю, обмеження свободи дій або висловлювань; підпорядкування, приборкання.
1. Який має на собі вуздечку, упряж; прив’язаний за допомогою вуздечки.
2. Переносно: підкорений, примушений до послуху; той, чию волю, активність або свободу обмежено.
1. Про рану, пошкодження шкіри тощо: утворити гній, нагноїтися внаслідок запалення, інфекції.
2. Перен. Про негативне явище, конфлікт: загостритися, поглибитися, набути небезпечного, важкого характеру (наприклад, про проблему, суперечку, відносини).
1. Викликати гноєння, нагноєння в рані, пошкодженій ділянці тіла або органі, що призводить до утворення гною.
2. (У переносному значенні) Допустити занепад, застій, погіршення стану чогось через бездіяльність або погане управління.