Словник Української Мови
1. Стан, коли щось або хтось перебуває під сильним тиском, гнітом, пригнічений або обмежений у своєму розвитку, прояві.
2. Почуття важкого психологічного тиску, внутрішньої несвободи, пригніченості, спричинене зовнішніми обставинами або власним станом.
3. У техніці — стан роботи двигуна або системи, коли через надлишок палива або недостатність повітря горіння відбувається неповно або з перешкодами.
1. Який зазнав задавлення, тобто сильного тиску, утиску, пригнічення або обмеження у розвитку, прояві тощо.
2. Який має ознаки придушеного, стриманого, невиразного (про голос, звук, почуття тощо).
3. Який має ознаки похмурого, важкого, гнітючого (про атмосферу, настрій тощо).
Задавка — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. Померти від удушення, задихнутися внаслідок потрапляння чогось у дихальні шляхи або від зовнішнього тиску.
2. Зазнавати утруднення або припинення дихання через сторонній предмет у горлі, від кашлю тощо; закашлятися.
3. Перен. зазнавати надмірного психологічного тиску, пригнічення від когось або чогось.
1. Сильно притиснути, придавити когось або щось, завдавши фізичного тиску, часто з наслідком ушкодження або знищення.
2. Вбити, придушити когось, перекривши дихальні шляхи або завдавши смертельного тиску.
3. Перен. Пригнічити, позбавити волі, можливості розвиватися; приборкати, подолати силою.
4. Розм. Переважити, заглушити собою (про звук, запах тощо).
5. Розм. З’їсти багато або швидко, з жадібністю.
1. Той, хто задає щось, ставить завдання, пропонує питання для розв’язання або обміркування.
2. У математиці, техніці: пристрій, блок або програма, призначені для введення (задання) певних параметрів, величин, умов або команд у систему для її керування або функціонування (наприклад, задавач частоти, задавач температури).
3. Рідко вживане: той, хто схильний до задавання, хизування, пихатої поведінки.
1. Ставити перед собою певну мету, ціль або завдання; мати намір щось зробити, прагнути до чогось.
2. (У математиці, техніці тощо) Визначати, встановлювати певні величини, параметри, умови для подальших розрахунків, досліджень або роботи системи.
3. (Розм.) Демонструвати гордість, чванливість, поводитися зухвало або зверхньо; важчитися.
1. Визначати, встановлювати щось як необхідне для виконання, дотримання або досягнення (наприклад, задавати тон, напрям, темп, правила).
2. Пропонувати для вирішення, ставити перед кимось якесь завдання, питання або проблему (наприклад, задавати урок, завдання, питання, загадку).
3. Викликати, спричиняти якийсь стан, почуття або думку (наприклад, задавати роботу, клопіт, жару, страху).
4. У математиці, техніці: вказувати, визначати величини, параметри, умови для подальших обчислень або роботи системи (наприклад, задавати функцію, алгоритм, координати).
5. Розмовне: сильно діяти на когось, переслідувати, набридати чимось (наприклад, задавати перцю, жару).
Процес створення, формулювання або постановки завдань, питань, вправ для навчання, контролю знань або виконання.
Сума завдань, питань або вправ, призначених для виконання, як правило, у навчальному процесі.
У математиці, техніці — визначення початкових умов, параметрів, вхідних даних або критеріїв для функціонування системи, алгоритму чи проведення розрахунків.
1. Такий, що його задають або призначають для виконання, обробки, розгляду тощо (найчастіше про завдання, питання, тему).
2. (у математиці, техніці, інформатиці) Такий, що виступає вихідною умовою, параметром або величиною, яка фіксується чи визначається ззовні для подальших обчислень, аналізу або роботи системи.