Задобреність — стан або якість того, хто задобрений; результат дій, спрямованих на завоювання чиєїсь прихильності, ласки або приязного ставлення через улесливість, подарунки, послуги тощо.
-
задобрений
1. Який отримав щось приємне, подарунок або послугу з метою викликати прихильність, схвалення чи отримати якусь вигоду.
2. Такий, що став прихильнішим, лагіднішим або згодним на щось внаслідок отриманої вигоди, уваги або лестощів.
-
задобре
1. (розм.) Дуже добре, чудово, відмінно; у значенні прислівника, що виражає високий ступінь якості, стану або інтенсивності дії.
2. (діал.) У значінні предикатива: про стан задоволення, благополуччя; все гаразд, усе в порядку.
-
задніпрянський
1. Який стосується території, розташованої за рікою Дніпро (Дніпром), переважно з лівого (східного) берега відносно певної точки відліку.
2. Пов’язаний з історико-географічною областю Лівобережної України (Гетьманщини) або мешканцями цієї території.
-
задніпровський
1. Який розташований за Дніпром (праворуч від його течії, якщо дивитися вниз за течією), пов’язаний з цими територіями.
2. Який стосується лівобережної частини України, історично розташованої за Дніпром.
3. Який належить до Задніпров’я, походить із цих земель або характерний для них.
-
задній
1. Який знаходиться ззаду, у задній частині чогось; протилежний до переднього.
2. Який відбувається, здійснюється ззаду або позаду чогось.
3. Який належить до кінцевої, завершальної частини чогось (наприклад, про час).
4. У складі анатомічних та біологічних термінів: що стосується задньої частини органу, тіла тощо (наприклад, задній мізок).
-
заднянка
Заднянка — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
-
задньоязичний
1. У фонетиці: такий, що утворюється задньою частиною язика, зведеною до заднього піднебіння або язичка (про приголосні звуки, наприклад, [г], [к], [х]).
2. У анатомії: розташований або належний до задньої частини язика.
-
задньоязиковий
1. (У фонетиці) Такий, що утворюється задньою частиною язика, коли він зближується або змикається з м’яким піднебінням (задньопіднебінням); що стосується задньої частини язика.
2. (У лінгвістиці) Про приголосний звук: що утворюється задньою частиною язика (наприклад, [к], [ґ], [х]).
-
задньочеревце
Задньочеревце — термін у зоології, що позначає задню частину черевця (абдомена) у комах та деяких інших членистоногих, яка зазвичай складається з останніх сегментів.
Задньочеревце — у медичній термінології (рідковживане) — може позначати задні відділи черевної порожнини тіла.