Словник Української Мови
1. Який відчуває вдоволення, спокійну радість від досягнення бажаного, виконання чогось або відповідності чогось своїм потребам, очікуванням.
2. Такий, що цілком відповідає вимогам, потребам; достатній, прийнятний.
3. (У поєднанні з відмінковими формами слів “чим”, “від чого”, “з чого”) Такий, що отримав достатньо чогось, не потребує більше; ситий, насичений.
1. Який має задовгу, надто довгу форму або тривалість; видовжений, подовжений.
2. У лінгвістиці: такий, що вимовляється з більшою тривалістю, ніж звичайний (про звук, склад); довгий.
Зазначений проміжок часу, що передує якійсь події чи дії; за багато часу до чогось.
1. (Про час, проміжок часу) Такий, що триває довше, ніж потрібно абажано; надто тривалий.
2. (Про предмети, лінії) Такий, що має надмірну довжину; занадто довгий.
1. (розм.) Відчувати сильну втому, зневіру або роздратування від тривалого, одноманітного, набридливого заняття, ситуації чи чиїхось дій; замучуватися, знемагати.
2. (вульг.) Ставати об’єктом тривалих, набридливих чи агресивних дій з боку когось; зазнавати постійного тиску, причіпок, образ.
1. Розмовне, часто вживається з часткою “до”: доводити когось до виснаження, роздратування або знесилення тривалими, набридливими діями, розмовами, проханнями тощо; замучувати, докучати.
2. Розмовне, експресивне: викликати сильне фізичне втомлення або нудьгу від монотонної, важкої роботи; замучувати, знемагати.
3. Грубе, вульгарне: вступати з кимось у статевий зв’язок.
1. Дія за значенням дієслова “задовбувати” — тривалий, нав’язливий вплив на когось, що викликає сильне роздратування, втому або психологічний тиск; систематичне докучання.
2. Стан, спричинений такою дією; відчуття виснаження, обтяженості від одноманітних, набридливих дій, слів або ситуацій.
1. Дієслово доконаного виду, розмовне, вживається в значенні: відчутно втомитися від тривалого, одноманітного або набридливого процесу, дії чи ситуації; досягти стану психічного виснаження через надмірність чогось.
2. У значенні, близькому до “замучитися”, “знемагатися” від фізичної праці, виснажливих дій або тривалого перебування в неприємному стані.
3. У посиленому значенні виражає крайній ступінь роздратування, зневіри або обурення ким-небудь або чим-небудь, що постійно повторюється.
1. Розм. Дієслово доконаного виду. Сильно набриднути, втомити своїми постійними діями, проханнями, скаргами тощо; замучити, докучити.
2. Розм., груб. Дієслово доконаного виду. Вбити, забити до смерті; занапастити.
3. Розм., експрес. Дієслово доконаного виду. Сильно побити, піддати жорстокому побиттю.
Задовбаність — властивість задовбаного; стан, коли щось або хтось надто набрид, втомив, викликає роздратування через надмірність, монотонність або нав’язливість.