1. Який має задовгу, надто довгу форму або тривалість; видовжений, подовжений.
2. У лінгвістиці: такий, що вимовляється з більшою тривалістю, ніж звичайний (про звук, склад); довгий.
задовжений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Задовжений — закладений (про майно, землю тощо), такий, на якому є борги («бо такі ґрунта задовжені»). З ає д н о — раз у раз, завжди («він мовчав заєдно»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикметник () |