задоволений
[zɑdoʋolɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який відчуває вдоволення, спокійну радість від досягнення бажаного, виконання чогось або відповідності чогось своїм потребам, очікуванням.
-
Такий, що цілком відповідає вимогам, потребам; достатній, прийнятний.
-
(У поєднанні з відмінковими формами слів “чим”, “від чого”, “з чого”) Такий, що отримав достатньо чогось, не потребує більше; ситий, насичений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. задоволений, р. задоволеного, д. задоволеному, з. задоволеного, о. задоволеним, м. задоволенім
Приклади з художньої літератури
-
Але я, правду кажучи, не дуже був задоволенийперспективою попівського наймита.— Василь Симоненко
-
Він одразу заспокоївся і задоволене засміявся. Вдвох не то що самому, то правда. Чого доброго, ще й їм можна буде накласти. Коло Старої Корчми над самим Кривим Яром треба буде видерти з тину по доброму кілку та й у путь.— Василь Симоненко