Словник Української Мови
Буква
1. Який відчуває вдоволення, спокійну радість від досягнення бажаного, виконання чогось або відповідності чогось своїм потребам, очікуванням.
2. Такий, що цілком відповідає вимогам, потребам; достатній, прийнятний.
3. (У поєднанні з відмінковими формами слів “чим”, “від чого”, “з чого”) Такий, що отримав достатньо чогось, не потребує більше; ситий, насичений.
Приклад 1:
Всі комісії схвально оцінювали роботу батьків, щойно на початку 1934 музей відвідав заступник В. Затонського і лишився задоволений. У Харкові батько мав зустрічі з Хвилею, Петровським — ніщо не віщувало грози, навпаки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
VIII Упоравши корови й виконавши геть усі господарські обов’язки за певним, уже виробленим регламентом, Степан прочитав своє оповідання й лишився цілком задоволений. Прекрасне оповідання.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 3:
І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене… О всесильний, озвися, чи ти Задоволений з мене?» Так ідучи молився Мойсей У сердечному горі,— Та мовчала пустиня німа, Тихо моргали зорі. XIII Аж почувся притишений сміх Край саміського боку, Наче хтось біля нього ішов, Хоч не чуть було кроку.
— Франко Іван, “Мойсей”