Словник Української Мови
Задньоспинка — термін, що позначає задню частину спинки меблів (наприклад, крісла, дивана), часто її верхній край або конструктивний елемент, що завершує спинку ззаду.
Задньоспинка — у техніці, будівництві: вертикальна або похила конструктивна деталь, розташована з тильного боку спинки сидіння, спинки верстата тощо, що слугує для підтримки або жорсткості.
Який стосується задньої частини скроневої ділянки голови, розташований позаду вушної раковини.
У медичній термінології — який стосується задньої частини скроневої кістки (лат. os temporale), зокрема її потиличної частини або сочленіння з тім’яною та потиличною кістками.
1. (У фонетиці) Такий, що утворюється в задній частині піднебіння (твердого або м’якого), стосовний до задньої частини піднебіння; задньонебний (наприклад, задньопіднебінні приголосні [к], [ґ], [х]).
Розташований або спрямований одночасно назад і вбік, у задній та бічній частині чогось (переважно в анатомії, медицині, біології).
Задня частина грудей у комах, що складається з одного сегмента та розташована між середньогрудками та черевцем.
1. (про зброю) Призначений для стрільби через голову піхоти, що знаходиться попереду; такий, що веде вогонь з тилу власних бойових порядків.
2. (про вогонь, дію) Такий, що здійснюється зброєю, розташованою позаду власних військ для підтримки їх вогнем через їхні голови.
1. (діал.) Те саме, що заднє — задня частина чогось, тил, зад.
2. (діал.) У значенні прислівника: ззаду, позаду, у задній частині.
1. Задня частина взуття, що охоплює п’яту.
2. Розмовне позначення задньої, тильної сторони чого-небудь (наприклад, задник шафи).
3. У техніці — задня стінка, панель або деталь, що замикає конструкцію з тилу.
1. (про вітер, повітряний потік) Набирати сили, посилюватися, починати дмухати з більшою інтенсивністю.
2. (розм., про вогонь, полум’я) Розгорятися, розпалюватися внаслідок надання повітряного потоку (наприклад, роздмухуванням).
3. (перен., розм.) Починати виявляти активність, енергію, запал; розходитися, розгарятися (про людину, її дії або почуття).
1. (розм.) Сильно дути на щось, спрямовувати потік повітря або диму на когось, щось; також перен. — намагатися вплинути на когось, переконати у чомусь наполегливими словами.
2. (перен., розм.) Розпалювати, підбурювати до чогось, роздмухувати (наприклад, конфлікт, ворожнечу).
3. (перен., жарг.) Запікати, засмажувати на сильному вогні або гарячому повітрі (про їжу).