1. Такий, що був замислений, запланований, уявлений у думках; призначений для певної мети.
2. (У художніх творах, архітектурі тощо) Такий, що має певний задум, ідейний замісел; створений відповідно до творчого наміру.
-
задума
1. Власна назва українського видавництва, заснованого у 1992 році у Львові, що спеціалізується на випуску художньої, дитячої, навчальної та довідкової літератури.
2. Власна назва мережі книгарень у різних містах України, що належать однойменному видавництву або співпрацюють із ним.
3. (У переносному значенні, від загальновживаного «задум») Власна назва культурних, освітніх або громадських ініціатив, проектів, фестивалів, метою яких є творче осмислення, обговорення чи втілення певної ідеї (наприклад, літературна «Задума», арт-проект «Задума»).
-
задум
1. Ідея, намір або план, що виникає в уяві, передбачає творчу або організаційну діяльність; задумування.
2. Творчий замісел, основна ідея художнього, наукового або іншого твору.
3. (у значенні, близькому до “задума”) Стан глибокої замисленості, коли увага зосереджена на внутрішніх роздумах; замисленість.
-
задудонітися
Задудонітися — почати дудоніти, видавати низькі, гучні, дрижачі звуки, подібні до реву або гудіння великого тваринного або механічного об’єкта (наприклад, бика, мотора).
Задудонітися (переносно, розм.) — почати говорити голосно, сердито, з обуренням або докорами; заревти, загусти.
-
задудоніти
Задудоніти — почати дудоніти, видавати низькі, гучні, дзвінкі звуки, подібні до звуків дзвону або великого металевого предмета від удару.
Задудоніти — розмовне, переносне значення: почати говорити голосно, різко, з докорами або скаргами; залаяти, засварити когось.
-
задуднітися
1. (розм.) Почати дудніти, видавати низькі, гучні, дрижачі звуки, схожі на дудіння.
2. (перен., розм.) Почати говорити одноманітно, нудно або незрозуміло; базікати.
-
задудніти
1. Почати дудніти, видавати низькі, гучні, дрижачі звуки, схожі на звук дудка або басовитого інструмента.
2. Розм. Почати говорити одноманітно, нудно або незрозуміло; занудити.
-
задувний
1. (техн.) Призначений для задування, подавання повітря або іншого газу під тиском у певний простір або пристрій (наприклад, задувний вентилятор, задувна труба).
2. (металургія) Що стосується процесу вдування повітря в плавильну піч або доменну піч; пов’язаний із задуванням (наприклад, задувний отвір, задувна система).
-
задувка
1. Технічний термін у металургії: початковий етап роботи доменної печі після капітального ремонту або тривалої зупинки, коли розпалюють горіння коксу та поступово нагрівають печ до робочої температури для подальшого плавлення руди.
2. Розмовне: сильний порив вітру, сквозняк, який може загасити вогонь (наприклад, свічку).
3. У техніці: пристрій або дія для подачі повітряного потоку з метою розпалювання, інтенсифікації горіння або продування (наприклад, у печах, котлах).
-
задуватися
1. (про вітер, повітряний потік) Починати дути з певною силою, підніматися, розпочинатися.
2. (перен., розм.) Виникати, народжуватися (про думки, ідеї, почуття).
3. (техн.) Покриватися шаром чогось (наприклад, пилу, снігу) під дією вітру.