Словник Української Мови
1. Сильним потоком повітря змушувати щось рухатися, відхилятися або падати; здувати.
2. Гасити, зупиняти горіння чогось потоком повітря або диханням (наприклад, свічку, вогонь).
3. Про вітер, повітря: наповнювати, налітати у щось, проникати всередину (наприклад, у приміщення крізь щілину).
4. Розмовне. Швидко вживати алкогольний напій; випивати.
5. Спеціальне (у виробництві). Заповнювати порожнину форми розплавленим металом під тиском.
1. Дія за значенням дієслова “задувати” — перекривання доступу повітря, припинення горіння або дихання шляхом сильного повітряного потоку або іншим способом.
2. У техніці — процес нагнітання повітря або суміші повітря з паливом у робочу порожнину печі, топки або двигуна для інтенсифікації горіння.
3. У металургії — технологічна операція продування розплавленого металу (наприклад, чавуну) киснем або іншими газами для його очищення.
4. Розмовне позначення сильного вітру, протягу, що дме в приміщення.
1. Робітник, який займається задуванням (запуском) доменної печі після її ремонту або будівництва.
2. Робітник, який обслуговує процес задування (подачі повітря) у доменній печі.
1. Втратити чутливість, затерпнути, заніміти (про частини тіла).
2. Стати дуже твердим, жорстким, наче дуб (про матеріали, зокрема тканину).
3. Перен. Стати нечутливим, байдужим, втратити здатність до співпереживання.
1. Стати дубом, перетворитися на дуб (зазвичай у казках, міфах).
2. Стати дубовим, набути властивостей дерева дуба (про інші матеріали).
3. Перен. Знерухомитися, заціпеніти, застигнути в якомусь стані (від страху, подиву, холоду тощо).
4. Розм. Про тіло або частину тіла: стати дубом, дерев’яним, негнучким, втратити чутливість (наприклад, від холоду або тривалого незручного положення).
Задубіння — історична назва села Дубове в Івано-Франківській області, колишнє містечко в Галичині.
Задубіння — історична назва села Залісся в Тернопільській області.
Задубіння — історична назва села Діброва в Львівській області.
1. Стан задубілого, задерев’янілого організму або тканини рослини, що втратили природну гнучкість і живість.
2. Переносно — стан повної втрати рухливості, чутливості, оніміння тіла або окремих його частин від холоду, тривалого незручного положення тощо.
3. Переносно — стан психічної або розумової заціпенілості, апатії, втрати емоційного реагування.
1. (про організм або його частини) втратило чутливість, стало нечутливим, оніміло, затерпло від холоду, тривалого стискання або незручного положення.
2. (переносно) стало байдужим, нечутливим до чогось, втратило здатність до співпереживання або емоційного відгуку.
3. (розм.) застигло, стало твердим, жорстким, наче дуб (наприклад, про тканину після прання).
1. Який набув властивостей дуба, став твердим, міцним, негнучким (пряме значення).
2. Переносно: який став дуже суворим, невблаганним, жорстоким або втратив здатність до співчуття, став нечутливим.
3. Переносно: застарілий, консервативний, що не сприймає нового; закостенілий у своїх поглядах.
1. Втратити чутливість, затерпнути, заніміти від холоду або тривалого незручного положення.
2. Стати дубким, жорстким, втратити гнучкість (про матеріали, тканини тощо).
3. Перен. Закостеніти, стати нечутливим, втратити живу реакцію (про людину, її почуття).