Словник Української Мови
1. Втратити чутливість, оніміти від холоду або тривалого перебування в одному положенні; затерпнути.
2. Стати жорстким, твердим, як дуб; дерев’яніти, закостеніти (переважно про частини тіла).
3. Перен. Стати нечутливим, байдужим, втратити спроможність до емоційного реагування.
Задубнутися — стати дубовим, набути властивостей деревини дуба; перетворитися на щось тверде, негнучке, як дуб.
Задубнутися — перен. стати нечутливим, втратити рухливість, знерухоміти (про частини тіла).
Задубнутися — перен. стати дуже грубим, неввічливим, різким у поводженні.
1. Втратити рухливість, стати твердим, негнучким (переважно про органи тіла або тканини).
2. Замерзнути, застигнути від холоду.
3. Перен. Стати нечутливим, байдужим, втратити живу реакцію.
4. Розм. Завмерти, зупинитися (про процес, дію).
1. (діал.) Місце, де дуби ростуть густо, діброва, дубовий гай.
2. (діал.) Запаси дубових колод, деревини дуба, заготовленої для будівництва або виготовлення виробів.
3. (спец., іст.) У давнину — особа, яка відповідала за заготовку, зберігання або обробку дуба (деревини) для господарських потреб.
Задублість — власна назва села в Україні, розташованого в Обухівському районі Київської області.
1. (про деревину) Втрачати природну вологість, ставати сухим і твердим; перетворюватися на дублянину.
2. (перен., розм. про людину) Ставати непомітним, залишатися нерухомим, ховаючись або чекаючи чогось; затаїтися.
3. (перен., розм.) Ставати дубоватим, незграбним, втрачати рухливість (часто від холоду або тривалого перебування в одній позі).
1. (про шкіру) Надавати міцності та гнучкості шляхом спеціальної хімічної обробки (дублення).
2. (переносно, розмовне) Ставати дуже твердим, негнучким, дерев’яніти (наприклад, про замерзлу тканину або про тіло від холоду чи тривалої незручної пози).
3. (переносно, розмовне) Завмирати, застигати в якійсь позі або стані, часто від сильного здивування, страху, нерухомості.
1. (про звук, тон) Повторитися, прозвучати вдруге, відлунати, створивши ефект ехо або резонансу.
2. (перен., рідко) Повторитися, продублюватися, з’явитися у двох однакових або дуже схожих варіантах.
1. Техн. Створити точну копію чогось з метою підвищення надійності або безпеки системи, зазвичай про дані, файли або обладнання.
2. Техн. У системах зв’язку та управління: призначити резервний, додатковий елемент (пристрій, канал, програмний модуль тощо), який автоматично вмикається в роботу при відмові основного.
3. Розм. Повторити щось для кращого засвоєння, закріплення або перевірки; продублювати.
1. (діал.) Який знаходиться за Дубною — річкою в Рівненській області, або за однойменним селом; пов’язаний із цими географічними об’єктами.
2. (перен., рідк.) Який перебуває або походить із далекої, віддаленої, глухої місцевості; захолустий, глухий.