Словник Української Мови
1. Який перебуває у стані дурману, сп’яніння, оглушення (від наркотичних речовин, алкоголю тощо); отруєний дурманом.
2. Який перебуває у стані сильного психічного збудження, захоплення, ейфорії, що затьмарює здорове мислення і сприйняття реальності.
3. Перен. Який піддався шкідливому впливу (ідей, почуттів, обставин), що позбавляє здатності критично мислити і правильно оцінювати дійсність; зомбований, засліплений.
Задурливість — властивість задурливого, стан задурливої людини; нерозважливість, легковажність, безтурботність.
1. (розм.) Так, що викликає дурман, запаморочення; приголомшливо, захопливо.
2. (перен.) Так, що позбавляє здатності тверезо мислити, оцінювати; спокусливо, звабливо.
1. Який задурманив, спричинив стан дурману (зазвичай про запах, аромат).
2. Який викликає приємне, але легке запаморочення, млостість, сповнений ніжності та чару (переносно, про почуття, атмосферу тощо).
1. Втратити здатність ясно мислити, стати безглуздим, дурним; здурніти.
2. Розгубитися, заплутатися, втратити орієнтир у думках або вчинках.
3. Захопитися чимось до нестями, втратити почуття міри; запаморочитися (часто від успіху, влади тощо).
1. Обманути, ввести в оману, перехитрити когось, змусити повірити у щось неправдиве.
2. Розважити, розвеселити, зайняти когось чимось приємним, часто легковажним або пустотливим.
3. (розм.) Викликати запаморочення, відчуття дурману; спантеличити, збити з пантелику.
Задуреність — стан, коли людина втрачає здатність до тверезого мислення та критичного сприйняття дійсності, зазвичай внаслідок впливу обману, інтенсивної пропаганди, маніпуляцій або власних ілюзій; затьмарена свідомість.
Задуреність — навмисне введення когось в оману, обман або одурманювання з метою отримання вигоди; дія за значенням дієслова “задурити”.
1. У станi дурману, сп’яніння; приголомшено, затьмарено свідомість.
2. (Переносно) Безтямно, безрозсудно, не усвідомлюючи наслідків; захоплено, з запалом.
1. Який перебуває у стані дурману, сп’яніння, затьмарення свідомості (від наркотичних речовин, алкоголю тощо).
2. Який відчуває сильне виснаження, втомленість, що призводить до затьмареності, сплутаності думок.
3. Переносно: який захоплений, збуджений чимось до ступеня несприйняття реальності; оп’янілий.
1. Історична назва запорозьких козаків, які після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році переселилися на територію Османської імперії в дельті Дунаю та утворили там Задунайську Січ (до 1828 року).
2. Уживається також у ширшому значенні — українець, який живе або походить із земель, розташованих за Дунаєм (переважно з Румунії чи Молдови).