1. Який задурманив, спричинив стан дурману (зазвичай про запах, аромат).
2. Який викликає приємне, але легке запаморочення, млостість, сповнений ніжності та чару (переносно, про почуття, атмосферу тощо).
задурливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— I, заспокоєний трохи цим афоризмом, він набив люльку і почав смоктати міцний задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервів: турбота за Орисею все ж таки точила йому серце. «Не віддасться вона в руки живою, о, не віддасться!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |