Словник Української Мови
1. (спеціальне) Власна назва технологічного процесу нанесення захисного покриття на металеві вироби шляхом занурення їх у розплавлений цинк для запобігання корозії; оцинкувати, галувати.
2. (переносне, розмовне) Рішуче та остаточно відкинути, відхилити чи заблокувати щось (ідею, пропозицію, план), зробивши неможливим їхнє втілення чи обговорення.
Зазалізнення — власна назва села в Україні, у складі Білоцерківського району Київської області.
1. Починати журбуватися, впадати в журбу, засмучуватися; ставати сумним, зажуреним.
2. (у значенні пасивного стану) Бути охопленим журбою, смутком; перебувати в стані тривалого задуми або сумного настрою.
1. (розм.) Почати журчати, дзюрчати (про воду, струмок тощо).
2. (перен., розм.) Почати багато й швидко говорити, лепетати, дзюрчати словами.
1. Почати журчати, почати видавати тихі, дзвінкі, переливчасті звуки (про рідину, переважно воду).
2. Переносно: почати говорити тихо, швидко, безперервно і мелодійно.
Зажурність — стан смутку, легкого сумного настрою, задумливої журби; печаль, зажуреність.
1. (про погляд, вираз обличчя тощо) З виразом журби, смутку; сумно, засмучено.
2. (про дію, стан) З почуттям внутрішнього смутку, легкого жалю; сумовито.
1. Який перебуває в стані журби, задуми, смутку; сумний, зажурений.
2. Який виражає журбу, смуток; сповнений печалі.
3. Який викликає почуття журби, смутку; сумний, тужливий.
Зажурливість — властивість зажурливої людини; схильність до зажурення, до сумних роздумів, меланхолійність.
1. Прислівник до слова “зажурливий”; так, що виражає журбу, легкий сум, задумливу печаль.
2. (переносно) Про щось, що навіває почуття ніжної журби, легкого смутку (наприклад, про мелодію, колір, пейзаж).