1. (про музичний інструмент) Набути певного звучання, тембру в результаті тривалого використання; розігратися.
2. (перен., про голос, мову) Набути певної звукової виразності, сили, барвистості; розвинутися в звуковому відношенні.
-
зазвучати
1. Почати звучати, видавати звуки, стати чутним (про музику, спів, мову тощо).
2. Озвучитися, прозвучати, бути висловленим, набути чіткості та розголосу (про думки, ідеї, теми).
3. Стати відомим, набути популярності, почати згадуватися (про імена, прізвища, назви).
-
зазвичай
1. У більшості випадків, як правило, за звичаєм; звичайно.
2. (У значенні вставного слова) Виражає типовість, звичність дії або стану для певних умов.
-
зазватися
1. (рідко) Прийняти певне ім’я, назву; назватися, прозватися.
2. (діал.) Запросити один одного в гості; домовитися про взаємні відвідини.
-
зазвати
1. Запросити когось кудись, запрохати, покликати з собою.
2. (заст.) Назвати, дати ім’я, прозвати.
-
зазваний
1. Який отримав запрошення (зазви) на якусь подію, урочистість тощо; запрошений.
2. Який має почесне запрошення бути присутнім деінде; почесний гість.
-
зазалізнюватися
Зазалізнюватися — дієслово, яке позначає процес накопичення заліза або його сполук на поверхні чогось, утворення шару іржавини або залізних відкладень.
-
зазалізнювати
1. (техн.) Покривати поверхню металевого виробу тонким шаром заліза, залізнити.
2. (перен., розм.) Робити щось надмірно міцним, непотрібно важким або громіздким, наддавати надлишкової жорсткості.
-
зазалізнювання
Зазалізнювання — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
-
зазалізнитися
Зазалізнитися — у мові залізничників: опинитися на залізничній колії або в безпосередній близькості від неї, створивши небезпеку для руху поїздів або для власного життя (про людей, тварин, транспортні засоби тощо).