Словник Української Мови
1. Відчувати заздрість до когось, чогось; заздрити комусь, чомусь — відчувати почуття досади, невдоволення через успіхи, переваги, щастя іншої людини, бажати мати те, що має хтось інший.
2. (застаріле) Дивитися з заздрістю, з ненавистю; також — нехтувати, зневажати когось.
1. Який відчуває заздрість, заздрить комусь, чомусь; сповнений заздрощів.
2. Який виражає заздрість, свідчить про неї.
Який стосується заздрощів, виражає заздрість або спричинений нею.
Який викликає заздрість, такий, що можна заздрити; завидний.
1. Традиційний український багатоголосний обрядовий пісенний жанр, що виконується під час весільного, родинного або громадського застілля на честь присутніх, з побажаннями здоров’я, щастя та благополуччя.
2. Узагальнена назва урочистого тосту-пісні з високим, часто імпровізаційним, багатоголоссям (так званим “розділенням голосів”), що є елементом живої усної народної традиції.
3. Рідкісна вживана форма у значенні сама дія заздравляння, виголошення тосту або побажання здоров’я.
1. У народній творчості: коротка пісня-привітання, тост, яку виконують учасники застілля на честь когось або чогось, часто з ритуальним підняттям келихів.
2. У народному побуті: сама церемонія або обряд привітання, виголошення тосту під час святкового застілля, весілля тощо.
1. Стосовний до заздоров’я, призначений для заздоров’я (урочистого тосту з побажаннями здоров’я).
2. Уживаний як складова частина заздоровних тостів, промов або віршів.
1. Стосовний до міста Заздорове або його мешканців; властивий Заздорову, його жителям.
2. Який походить із Заздорового, створений у Заздоровому.
Завчасно, наперед, до певної події або строку.
1. Який відбувається, здійснюється або готується завчасно, наперед, до певного строку або події.
2. Який існує, відомий або передбачується наперед; попередній.
1. Завчасно, наперед, до настання якоїсь події або строку.
2. (У значенні прийменника) Для чогось майбутнього, із розрахунку на щось.