Значення
-
Традиційний український багатоголосний обрядовий пісенний жанр, що виконується під час весільного, родинного або громадського застілля на честь присутніх, з побажаннями здоров’я, щастя та благополуччя.
-
Узагальнена назва урочистого тосту-пісні з високим, часто імпровізаційним, багатоголоссям (так званим “розділенням голосів”), що є елементом живої усної народної традиції.
-
Рідкісна вживана форма у значенні сама дія заздравляння, виголошення тосту або побажання здоров’я.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заздравиця, р. заздравиці, д. заздравиці, з. заздравицю, о. заздравицею, м. заздравиці, к. заздравице