Жінка або дівчина, яка відчуває заздрість до когось, заздрить комусь.
-
заздрісник
1. Людина, яка відчуває заздрість до когось, хто заздрить.
2. (переносне значення) Той, хто ревно, прискіпливо стежить за ким-, чим-небудь, охоронець, сторож (застаріле).
-
заздрісний
1. Який викликає заздрість, бажання мати те, що є в іншого; такий, що може спричинити заздрість.
2. Який виражає заздрість, сповнений заздрості; заздрісний.
-
заздруватися
1. (діал.) Позаздрити, заздрити комусь, чомусь; відчути заздрість.
2. (діал., рідк.) Захотіти чогось, посилено прагнути чогось.
-
заздрувати
1. (діал.) Урочисто відкривати, освячувати дзвіницю або дзвони після їх спорудження чи відлиття, здійснюючи відповідний обряд.
2. (перен., рідк.) Урочисто відзначати початок чогось важливого, знаменувати собою початок значної події чи діяльності.
-
заздрощі
1. Почуття невдоволення, досади або ворожості, викликане благополуччям, успіхом, перевагою іншої особи; заздрість.
2. (у множині, зазвичай іронічно) Прояв такого почуття у словах або вчинках; заздрісні міркування, зауваження.
-
заздроститися
1. Відчувати заздрість, заздрити комусь, чомусь; завидіти.
2. (рідко) Викликати заздрість, здаватися бажаним, привабливим.
-
заздростити
1. Відчувати заздрість до когось, чогось; заздрити.
2. (рідко) Викликати заздрість у когось; бути предметом заздрощів.
-
заздро
1. (розм.) Те саме, що заздрості, заздрісно; з почуттям заздрощів, заздрощів.
2. (заст.) Те саме, що заздрісно; з почуттям заздрощів, заздрощів.
-
заздритися
1. (кому, чому) Відчувати заздрість, заздрити комусь через щось; завидіти.
2. (рідко) Викликати заздрість, здаватися гідним заздрощів.