1. Робити карлючками, закручувати у петлі або кільця (про волосся, нитки, дроти тощо).
2. Перен. Ускладнювати, заплутувати думку, мову або справу.
-
закарлючування
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “закарлючувати” — процес згинання чогось у вигляді гачка або карлючка; надання чомусь вигнутої, зігнутої форми.
2. (перен., рідк.) Ускладнення, заплутування чогось, надання чомусь незвичайного або надмірно витонченого, викривленого вигляду або змісту.
-
закарлючка
1. Рідкісне, архаїчне позначення невеликого, часто вигнутого предмета, гачка або закрутки; те, що має вигнуту, зігнуту форму.
2. У переносному значенні — хитромудра, заплутана справа або складне, незрозуміле місце в тексті, висловлюванні.
3. У діалектах — невеликий, кривий горбок, вигин на дорозі або місцевість з такими нерівностями.
-
закарлючитися
1. (розм.) Стати кривим, зігнутися, набути форми гачка або завитка.
2. (перен., розм.) Про людину: зігнутися, згорбитися через вік, хворобу або звичку.
-
закарлючити
1. (розм.) Зробити щось кривим, зігнутим, покрученим; викривити, зігнути.
2. (перен., розм.) Ускладнити, заплутати якусь справу, питання або думку; викривити сенс.
-
закарлючистий
1. (Про лінію, контур) Такий, що має багато вигинів, закрутів; звивистий, зігнастий.
2. (Перен., розм. Про мову, стиль) Надто складний, заплутаний, важкий для сприйняття; викручений.
-
закарлючений
1. (Про лінію, контур) Такий, що має багато вигинів, звивин, закрутів; звивистий, зігнастий.
2. (Перен., розм.) Надто складний, заплутаний, мудрений (про думку, текст тощо).
-
закарлюка
1. Невеликий виступ, вигин або закруглення на чомусь; закрут, закрутина.
2. Переносно: хитромудрий, заплутаний зміст чогось; закрут, заковка.
-
закаркатися
1. (про ворону, гавку, грака) Почати каркати, видавати характерні звуки “кар-кар”.
2. (перен., розм., неодобр.) Почати говорити про щось недобре, зловісне; накликати лихо своїми словами, “накаркати”.
-
закаркати
1. Про ворону, гавку, крука та деяких інших птахів: видати характерний різкий, хрипкуватий звук («кар-кар»).
2. Перен., розм., зневажл. Про людину: невдоволено, похмуро або зловісно щось сказати, промовити; буркнути.