закарлючка

1. Рідкісне, архаїчне позначення невеликого, часто вигнутого предмета, гачка або закрутки; те, що має вигнуту, зігнуту форму.

2. У переносному значенні — хитромудра, заплутана справа або складне, незрозуміле місце в тексті, висловлюванні.

3. У діалектах — невеликий, кривий горбок, вигин на дорозі або місцевість з такими нерівностями.

Приклади вживання

Приклад 1:
У цю мить над його головою щось зашурхотіло, й з темного дубового листя вистромилася і зависла у нього перед очима якась закарлючка. Світло зорі саме лизнуло гілку спідсподу і Петро вгледів: над ним із листя звисала золотава сандалія!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |