Словник Української Мови
1. Переходити в кочений стан; згортатися, скручуватися у щільний рулон або клубок (про предмети).
2. Підніматися, забиратися кудись, котячись або з важкістю (про істот).
3. Розм. Потрапляти кудись, опинятися в якомусь (зазвичай небажаному) місці або стані.
4. Розм. Поступово наступати, наближатися (часто про темряву, ніч, туман тощо).
1. (техн.) Обробляти поверхню металевої деталі за допомогою кочення спеціальними роликами для її зміцнення або створення певного рельєфу.
2. (розм.) Щільно закривати, закручувати або закривати щось, що котиться або має круглу форму (наприклад, бочку, балон).
3. (перен., розм.) Примусово відправляти, поміщати когось або щось у небажане місце або стан (наприклад, у в’язницю, у лікарню).
1. Дія за значенням дієслова “закочувати” — надання чомусь круглої форми або переміщення чогось коченням у певне місце, зазвичай з зусиллям.
2. У техніці та виробництві — процес обробки металевих заготівель або деталей шляхом обкатки роликами для отримання необхідної форми, підвищення міцності, ущільнення поверхні або нанесення покриття.
3. У геології — природний процес округлення та згладжування гірських порід (валунів, гальки) внаслідок перенесення їх водою, льодовиком або вітром.
1. (про людину) Такий, що закотився, заїхав кудись далеко або в глухе місце; віддалений, закутий.
2. (перен., розм.) Такий, що опинився у скрутному, безвихідному становищі; затягнутий у неприємну справу.
Закоцюрблюватися — стати схожим на Котюрбу (персонажа роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного), тобто перетворитися на зарозумілу, егоїстичну, цинічну та безпринципну людину, яка прагне влади та матеріального збагачення, зраджуючи при цьому власні ідеали та народні інтереси.
1. (про людину) Такий, що має кучеряве, кучеряве волосся; кучерявий, кучерявий.
2. (переносно, розм.) Заплутаний, складний, незрозумілий; такий, що має багато деталей або ускладнень.
1. (розм.) Зайняти місце, сховатися або влаштуватися в укритті, часто з відтінком несподіваності, випадковості або тимчасовості; опинитися десь, де не планував.
2. (перен., жарт.) Потрапити в певну ситуацію, стати учасником якоїсь справи, часто незручної або непередбаченої.
1. (розм.) Почати закохуватися, відчувати перші ознаки кохання або сильного захоплення кимось; почати залицятися.
2. (перен., розм.) Серйозно захопитися чимось, почати інтенсивно щось робити або вивчати.
1. (розм.) Почати закохуватися, відчути перші ознаки кохання до когось; захопитися кимось на романтичному рівні.
2. (перен., розм.) Сильно захопитися чимось, “запасти” на щось (ідею, хобі, справу тощо).
Закоцюбнутися — увійти в стан кцюбення, тобто стати кцюбним (злимим, сварливим, нетерплячим), набути властивостей персонажа Кцюба з творів українського письменника Остапа Вишні.