Словник Української Мови
1. Почуття глибокої прихильності, ніжності та емоційного потягу до іншої особи, що супроводжується бажанням бути разом, піклуватися та віддавати себе; сильна романтична любов на певному етапі стосунків, часто на початковому, з характерним захопленням та ідеалізацією об’єкта почуттів.
2. Стан, переживання, пов’язані з цим почуттям; перебування у стані любовного захоплення, пристрасті.
3. (У переносному, розширеному значенні) Сильне, пристрасне захоплення якоюсь справою, ідеєю, мистецтвом тощо.
1. Який відчуває сильне любовне почуття, пристрасть до когось; перебуває в стані закоханості.
2. Який виражає це почуття або свідчить про нього (про погляд, посмішку, лист тощо).
3. Який з великим захопленням і прихильністю ставиться до чогось, сильно захоплюється чимось (переносне значення).
1. Чоловік, який відчуває закоханість, сильне романтичне почуття до когось; той, хто палко кохає.
2. Заст. У літературі та історії — лицар, який віддано служив своїй пані, шануючи її та виконуючи її доручення; також — учасник середньовічних любовних ігор та турнірів, присвячених дамі серця.
1. (про тварин, переважно про котів) Загнути спину, вигнути хребет, зазвичай під час грі або при виявленні задоволення.
2. (переносно, розмовне) Задоволено вигнутися, прийняти зручну, розслаблену позу; закрутитися калачиком.
1. (спеціально) закріпити котком (спеціальним пристроєм) для запобігання самовільному розмотуванню, зокрема про кабель, трос, дріт тощо.
2. (переносно, розмовне) остаточно завершити, закінчити якусь справу або процес, надавши йому остаточного оформлення.
1. Власна назва процесу або методу, пов’язаного з технологією “Коткування” (від торгової марки “Kotkuvannia”), що стосується специфічного способу обробки, згортання чи упаковки матеріалів, часто у виробництві.
2. Термін, що може вживатися для позначення завершальної стадії технологічного циклу “коткування” — фіксації, закріплення згорнутого стану матеріалу або виробу.
1. (про тварину, особливо про кішку) Приймати характерну позу з вигнутою спиною та збігатися в кубло, готуючись до відпочинку або сну.
2. (переносно, розмовне) Влаштовуватися зручно та затишно, згортаючись калачиком, щоб відпочити або заснути (про людину).
1. (спец.) Закріплювати котками (залізничними рейками, трубами тощо) щось, що лежить на землі, щоб унеможливити або ускорити його підйом, переміщення; робити закоткованим.
2. (перен., розм.) Надійно закріплювати, фіксувати щось у певному стані або положенні; закріплювати результат.
1. Дія за значенням дієслова “закотковувати” — закріплення котком, закоткування.
2. (у техніці) Процес обробки металевих виробів шляхом обкатування роликами або шариками для підвищення міцності поверхні, створення наклепу або отримання необхідної форми.
1. (про тварину) Такий, що має котки — закручені ділянки вовни, що збились у щільній шерсті.
2. (перен., розм.) Заплутаний, складний для розуміння; такий, що має багато незрозумілих або суперечливих деталей.