Словник Української Мови
1. Почати котитися, набути обертального руху (про предмет круглої або циліндричної форми).
2. Закочуватися, загортатися, закручуватися всередину чогось (наприклад, про край одягу).
3. Розм. Потрапити, залізти всередину чогось, затягтися кудись коштуючись або обертаючись.
4. Розм. Піти, поїхати кудись далеко або в невизначеному напрямку.
5. Розм. Закінчитися, завершитися (часто про подію, процес).
1. Коченням перемістити щось важке, об’ємне або кругле в певне місце або до певного положення.
2. Розм. Швидко поїхати, відправитися кудись (зазвичай на транспорті).
3. Розм. Покотити, скотити кудись, зіштовхнути коченням.
4. Діал. Загорнути, завернути щось у щось (наприклад, у рулон).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал., західні регіони) Високий, крутий берег річки, урвище, обрив; крутосхил.
1. Роздратуватися, розгніватися, втратити самовладання через якусь неприємну подію, дію чи слова; завестися, запалитися.
2. Розпочати щось робити з великим запалом, енергією, захопитися якоюсь справою (частіше з відтінком негативної оцінки).
Закостриченість — властивість за знач. закостритися; стан, коли щось (наприклад, волосся, шерсть, рослини) стає гострим, жорстким, піднімається догори або стирчить у різних напрямках.
Закостриченість — переносно: різкість, ущербленість, конфліктність у характері, поведінці або висловлюваннях людини; схильність до гострих суперечок, загострення відносин.
1. (про людину) Який має загострені риси обличчя, особливо підборіддя та вилиці, що надає зовнішності суворого, різкого вигляду.
2. (перен., про характер, поведінку) Суворий, непримиренний, різкий; такий, що виявляє непіддатливість або жорсткість.
1. Втратити рухливість, стати твердим, нерухомим, як кістка; затвердіти (про органи тіла, суглоби тощо).
2. Переносно: стати несприйнятливим до нового, консервативним; застигнути в розвитку, перестати розвиватися (про думки, погляди, ставлення).
3. Переносно: завмерти, зупинитися в русі, розвитку; стати незмінним, застиглим (про явища, процеси, традиції).
1. Втратити гнучкість, стати твердим, немов кістка; затвердіти (про органи, тканини живого організму).
2. Перен. Втратити рухливість, здатність до розвитку, змін; застигнути в одному стані, стати непохитним, консервативним (про думки, погляди, ставлення тощо).
3. Перен. Завмерти, застигнути в якомусь положенні або стані (наприклад, від холоду, страху, здивування).
1. Стан, коли кістки стають надто твердими або втрачають еластичність; процес перетворення хрящової чи сполучної тканини на кісткову.
2. Переносно: втрата гнучкості, рухливості, здатності до розвитку або змін; застиглість, консерватизм у думках, поглядах, методах діяльності.
3. Медичний термін (оссіфікація): нормальний або патологічний процес утворення кісткової тканини в організмі.
Стан, коли щось (переважно органи, тканини тіла) перетворюється на кістку або стає твердим, наче кістка.
Переносно: стан повної нездатності до розвитку, змін; застиглість, заскорузлість (про думки, погляди, ставлення тощо).