Стан, коли щось (переважно органи, тканини тіла) перетворюється на кістку або стає твердим, наче кістка.
Переносно: стан повної нездатності до розвитку, змін; застиглість, заскорузлість (про думки, погляди, ставлення тощо).
закостенілість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Математика, медицина, фізика, механіка, музика з св оїми буйними сестрами; чим більше їх смакуємо, тим більше палить наше серце голод і спрага, а наша груба закостенілість не може здогадатися, що всі вони служниці при пані та хвіст при своїй голові, без якої недійсний весь тулуб. 1 що більш несите, неспокійне й шкідливе, ніж людське серце, озброєне цими рабинями без своєї начальниці?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |